Category
Deans
Гуртовий Михайло Єфремович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Гуртовий Михайло Єфремович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1940 до 1941
Кандидат фізико-математичних. наук, професор. Трудову діяльність почав з 1929 після закінчення електропрофесійної школи. Працював електромонтером на заводі “Ленінська кузня”. В 1931 поступив на фізичне відділення фіз.-мат. ф-ту Київ. ун-ту (стаціонар) і продовжував працювати на заводі до закінчення ун-ту, суміщаючи навчання на денному відділенні з роботою. У 1936 був рекомендований до аспірантури по к-ри електрофізики. В 1939 захистив канд. дисертацію, в 1940. присвоєно звання доцента. В Київ. ун-ті працював з травня 1937 на кафедрі електрофізики. Весною 1940 після розділу фіз.-мат. ф-ту на фізичн. і мех.-мат. був призначений першим деканом фіз. ф-ту та Головою Вченої ради фіз. та мех.-мат. ф-тів.
Коли почалася Велика Вітчизняна війна він, відмовився від броні, добровільно пішов на фронт і в складі стрілецького полку пройшов шлях від Москви до Берліна.
Після демобілізації працював доцентом кафедри фізики. Потім Михайло Єфремович був направлений на довгострокове стажування до акад. І.В. Курчатова. З кінця 1951 р. перейшов повністю на роботу в КДУ. В червні 1971 р. був обраний на посаду професора кафедри ядерної фізики КДУ.
За 40 років роботи в КДУ він читав на фізичному факультеті всі курси циклу загальної фізики: механіку, молекулярну фізику, електрику, оптику, атомну фізику. З 1956 р., коли в навчальний план було введено курс ядерної фізики, він беззмінно читав цей курс.
Переважна більшість професорсько-викладацького складу фізичн. факультету та основного ядра наукових кадрів І-ту ядерних досліджень АН України є його вихованцями.
Наукова робота в області фізичної електроніки та ядерної фізики. В роботі, виконаній спільно з Г.І. Коваленком (1940), була вперше експериментально і теоретично доведена можливість одержання струму насичення в діоді без зовнішньої різниці потенціалів, що лягло в основу термоемісійного методу прямого перетворення теплової енергії в електричну. Проводив дослідження по спектрометрії швидких нейтронів. Під його керівництвом був створений спектрометр швидких нейтронів по часу прольоту з унікальними параметрами і одержано ряд нових даних про взаємодію швидких нейтронів з ядрами. Опубліковано понад 50 наукових робіт.
Нагороджений орденом Червоної Зірки, 10-ю медалями, іменним альбомом за штурм Берліну.
Помер 11.09.1981. Похований на Байковому кладовищі.
Яковкін Авенір Олександрович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Яковкін Авенір Олександрович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1948 до 1950
Народився 21 травня 1887 р. в Благовіщенському заводі. В 1910 р. закінчив Казанський університет. В 1910-1937 рр. працював в обсерваторії ім. Енгельгардт (з 1927 р. – директор). Одночасно в 1916-1937 рр. викладав в Казанському утверситеті (з 1926 – професор).В 1937-1945 рр. очолював кафедру астрономії Уральського університету (в 1939-1943 рр. – декан фізико-математичного факультету), в 1945-1951 рр. працював в Київському університеті (професор, зав. відділом обсерваторії), в 1951-1967 рр. – в Головній астрономічній обсерваторії АН УРСР (в 1952-1959 рр. – директор).
Основні наукові роботи присвячені вивченню обертання Місяця і його фігури. 3 1915 по 1931 рр. виконав великий ряд спостережень на гелюметрі обсерваторії ім. В.П.Енгельгардта, в результаті обробки яких отримав кращі значения постійних фізичноі лібрації Місяця. Встановив залежність місячного радіуса від оптичноі лібрації по широті (ефект Яковкіна) і запропонував для пояснения цієі залежності низку моделей фігури Місяця. Займався також розв’язуванням деяких задач теоретичноі астрономії. Автор низки оригінальних приладів і пристроїв для розв’язування різних астрономічних задач, зокрема, механічноі машини для передобчислень покрить зірок Місяцем. Основні результати досліджень Яковкіна А.О. викладено в його роботах “Постоянные физической либрации Луны, выведенные из наблюдений Т.Банахевича в 1910-1915 гг.” (1928), “Вращение и фигура Луны” (ч. 1-2,1939, 1945) “Формулы и эфемериды для полевых наблюдений на Луне” (в соавторстве, 1964).
Крім наукової’ роботи, Авенір Олександрович багато уваги і часу приділяв педагогічній діяльності. Він був організованою людиноюі не шкодував часу на обдумування і нотування своїх міркувань, результатів діяльності. Процитую його запис за 1926 р.: “… передне, прочитаних мною курсів:
Теоретична астрономія (протягом 5 років); Семінари з теоретичної астрономії (протягом 8 років);
Теорія прецесії і нутації; Визначення еліптичних орбіт (включаючи нові методи); Методи наукових обчислень (3 роки); Астрофотометрія (з 1922 р. по даний час); Астрофотографія (з 1922 р. по даний час); Астроспектроскопія (з 1922 р. по даний час).
В 1918-1919 рр. був лектором астрономії у Вищому педагопчному інституті. Паралельно з читанням курсів вів, починаючи з 1914 р. до цього часу, систематичні спостереження на Енгельгардівській обсерваторії, спочатку як асистент Казанської обсерваторії , а потім, з жовтня 1919 р., як астроном-спостерігач Енгельгардівської обсерваторії.
Помер Яковкін А.О. 18 листопада 1974р.
Жмудський Олександр Захарович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Жмудський Олександр Захарович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1946 до 1948 а потім з 1951 до 1956.
Народився 8 березня 1910 р. у с. Тарасівці (нині Пологівського району За-порізької області).
1940 р. О. 3. Жмудський успішно захистив кандидатську дисертацію, а 27 червня 1941 р. пішов добровольцем на фронт. Він був учасником бойових дій у складі 26-і армії, тричі поранений. За мужність та героїзм, проявлені під час бойових дій, нагороджений орденами Вітчизняної війни, Червоної зірки та вісьмома медалями.
Після демобілізації, у травні 1946 р., Олександр Захарович повернувся до університету та очолив новостворену кафедру загальної фізики, завідувачем якої незміно працював до 1982 р. 3 1950-го до 1956 р. О. 3. Жмудський був деканом фізичного факультету. Протягом 21 року (1956-1977 рр.) працював на посаді проректора з наукової роботи Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.
О. 3. Жмудський – відомий учений у галузі фізичного матеріалознавства, рентгенівського аналізу, філософських питань природознавства. Його наукові дослідження пов’язані з фізикою рентгенівських променів та рентгеноструктурним аналізом. Учений розробив метод точного рентгенографування великих виробничих зразків металів і сплавів, виконав комплекс експериментальних досліджень рентгенівських емісійних спектрів кратньоіонізованих атомів. Олександр Захарович опублікував понад 250 наукових праць, з яких 16 – монографії та навчальні посібники.
За заслуги у пропаганді наукових знань О. 3. Жмудський був нагороджений знаком «За активну роботу в товаристві «Знания» та вищою нагородою товариства «Знания» – медаллю імені С. I. Вавилова «За видатний внесок у пропаганду наукових знань». За значний внесок у розвиток вітчизняної науки, подготовку науково-педагогічних кадрів і спеціалістів народного господар-ства та культури його нагороджено орденами Лента, Трудового червоного прапора та «Знак пошани», присвоєно звання заслуженого діяча науки УРСР.
Шишловський Олександр Андрійович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Шишловський Олександр Андрійович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1950 до 1951 а потім з 1956 до 1958.
Трудове життя Олександра Шишловського почалося рано. Працював електриком на Донбасі. Закінчив робітфак, вступив до Московського університету на фізичний факультет. Враховуючи його неабиякі наукові здібності, академік С.І. Вавилов залишив Олександра Шишловського після закінчення навчання в аспірантурі для роботи в Державному оптичному Інституті. Будучи видатним ученим, С.І. Вавилов розумів перспективнють оптики і пізніше, в 1939 році, направив талановитого учня О.А. Шишловського для розвитку наукових досліджень та підготовки оптичних кадрів на Україну.
Заснувавши в 1939 році кафедру оптики при Київському університеті, незмінним завідувачем якої він був до самої смерті (1975 рік). О.А. Шишловський весь свій талант віддав створенню нових напрямів оптичних досліджень на Україні, підготовці наукових та педагогічних кадрів для Академії наук України, вищих навчальних закладів та виробничих підприємств республіки. Завдяки зусиллям вченого та його учнів на заводах і наукових підприємствах Києва і України були впроваджені сучасні методи спектрального аналізу металів та сплавів, закладені фундаментальні основи спектроскопії рідин та газів, спектроскопії твердого тіла, зокрема, спектроскопії напівпровідників, металооптики та спектроеліпсометри, розрахунку та конструювання оптичних систем, лазерної спектроскопії та нелінійної оптики.
Кафедра оптики, очолювана проф. О.А. Шишловським, завжди підтримувала тісні контакти з виробництвом у галузі розробки нових оптичних приладів і оптичних методик контролю виробничого процесу.
Олександр Андрійович визначався доброзичливим, чуйним ставленням до молодих науковців. Вміння правильно підбирати молоді кадри, створювати атмосферу їх творчого розвитку сприяло тому, що багато його безпосередніх учнів та випускників кафедри оптики стали видатними вченими. Це академіки НАН України І.С. Горбань та М.П. Лисиця, член-кореспондент НАН України М.У. Білий, І.І. Конділенко, М.С. Соскін, член-кореспондент РАН В.Б. Тимофеєв та ін. Серед випускників кафедри оптики 10 лауреатів Державних премій та премій НАНУ, понад 30 докторів наук та понад 160 кандидатів наук.
Голик Олександр Захарович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Голик Олександр Захарович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1958 до 1962
Народився 19 лютого 1955 року у селі Чернещина Диканьского району Полтавської області.
Народився Олександр Захарович 16 квітня 1906 р. у м. Мерефі на Харківщині.
Після захисту кандидатської дисертаци (1936) Олександр Захарович очолив кафедру фізики в Дніпропетровському институті інженерів залізничного транспорту, суміщаючи цю посаду із працею науковця у фізико-технічному інституті.
У 1950 р. захистив докторську дисертацію. Впродовж 1950-1951 рр. працював ученим секретарем Президії АН УРСР.
3 1951 р. життя О. 3. Голика було нерозривно пов’язане з Київським університетом. 3 листопада 1951 р. по грудень 1955 р. він працював ректором, відновлюючи стабільну навчальну, наукову, громадську діяльність навчального закладу.
3 1958 до 1962 рр. О. 3. Голик працював деканом фізичного факультету. Саме фізичний факультет Київського университету –alma mater, де розкрився науковий дар фізика-вченого. В галузі физики рідин Він виконав основні дослідження, які були сирямовані на встановлення зв’язків фізичних властивостей рідин і рідких розчинів з їхньою молекулярною будовою.
Професор Голик належить до вчених, які вважали своїм обов’язком втілювати наукові досягнення у виробництво. Саме під його керівництвом вперше почали виконувати великий обсяг бюджетник та господоговірних наукових робіт. Багато зусиль доклав професор для об’ед нання діяльності спеціалістів з молекулярної фізики СРСР і спрямування на розв’язання проблемних питань фізики рідкого стану речовиниу
3 1963 р. О. 3. Голик керував Командою координації наукових досліджень з рідкого стану речовини та був членом науково-технічної ради при Мінвузі СРСР.
Його лекції були нестандартними, відображали водночас особистість лектора і стан сучасної фізики.
За видатні заслуги у розвитку фізико-математичних наук та підготовці кадрів для народного господарства професору О. 3. Голику присвоєно звання заслуженого діяча науки УРСР, він був нагороджений вісімнадцятьма медалями.
Помер О. 3. Голик у 1991 р.
Білий Михайло Улянович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Білий Михайло Улянович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1962 до 1970
Народився 12 листопада 1922 р. у с. Москалі Михайло-Коцюбинського району Чернігівської області.
Відразу після закінчення аспірантури у 1951р. за фахом фізик зі спеціальності «Оптика і спектроскопія» М.У. Білий захистив кандидатську дисертащю, і почав працювати старшим викладачем, доцентом фізичного факультету КДУ. 1964 р. Михайле Улянович захистив докторську дисертацію, і наступного року йому присвоїли звання професора. Тридцять років (1963-1993) М. У. Білий очолював кафедри експериментальної фізики, оптики твердого тіла, оптики. Протягом 1962-1970 рр. Михайло Улянович був деканом фізичного факультету, а впродовж 1970—1985 рр. — ректором Київського державного університету імені Тараса Шевченка. 3 1969 р. – член-кореспондент НАНУ.
Як учений-фізик М.У.Білий розробив оригінальний метод спектрофотометричного вивчення складу і комплексів (іонів важких металів у розчинах електролітів), а також методику переведення розчинів електролітів у склоподібний стан, що дало можливість відкрити існування люмінесценції багатьох розчинів. Була створена наукова школа з дослідження спектральних та люмінесцентних властивостей розчинів та кристалів, активованих важкими металами
Під його керівництвом були виконані пріоритетні наукові дослідження в галузі оптики металів. Особливу увагу приділено вивченню оптичних властивостей металів у аморфному стані та процесам генерації другої гармоніки в поверхневому шарі металів.
Професор М. У. Білий е совавтором нового безмедикаментозного методу лікування, який втілюється в життя під назвою «мікрохвильова резонансна терапія». Ефективність лікування при таких захворюваннях як дитячий церебральний параліч, виразка шлунка та т., становить 80—90 відсотків.
М.У. Білому належить понад 30 наукових винаходів, він опублікував понад 350 наукових праць, які підсумовують наукові досягнення.
Мав низку звань та нагород: заслужений Діяч науки і техніки України, почесний доктор Дебреценського та Лейпцизького університетів, почесний член Оптичного товариства імені Д. Рождественського .
Помер М.У. Білий 5 серпня 2001 р. у Києві, похований на Байковому цвинтарі.
Горбань Іван Степанович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Горбань Іван Степанович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1970 до 1972
Народився 7 жовтня 1928 року у с. Займище Талалаївського району Черніговської області в сім’ї робітника.
Упродовж 1952-1955рр. Іван Степанович навчався в аспірантурі, після чого захистив кандидатську дисертацію. Свою трудову діяльність розпочав у цьому навчальному закладі на посаді асистента радіофізичного факультету, а потім – доцента фізичного факультету.
З 1992 І.С.Горбань- академік НАН України за спеціальністю «Фізика твердого тіла». Завідував кафедрою експериментальної фізики(197і-1998рр.). Створив на кафедрі експериментальної фізики науково-дослідну лабораторію «Електронно-оптичні процеси» та започаткував спеціалізацію «Фотоніка».
До основних досягнень Івана Степановича можна віднести розробку основ спектроскопії низько симетричних і низько вимірних систем, що становлять основу сучасної мікроелектроніки, та вивчення нових квантових станів в електронно-діркових системах кристалів, що є перспективними для мікроелектроніки майбутнього.
Вперше експериментально зафіксував надійні спектроскопічні ознаки існування бозе-конденсату в низько симетричних кристалах та встановив існування квантової
електронно-діркової рідини. Автор двох монографій, двох підручників і кількох навчальних посібників, має понад 300 наукових публікацій. Читав лекції з загального курсу фізики для студентів фізичного факультету, розробив повний варіант розділу оптики і написав з цих питань книгу, яка перекладена і використовується як підручник в університетах інших країн.
Вів плідну роботу на громадських засадах: очолював науково-методичну комісію Мінвузу України, був головою експертної ради ВАК України.
Лауреат Державної премії України з науки і техніки(1987); нагороджений орденом Трудового червоного прапора, багатьма медалями.
Помер І. С. Горбань 30 січня 2000р. Похований на Байковому кладовищі у місті Києві.
Стрижак Василь Іванович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Стрижак Василь Іванович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1972 до 1977
Народився в с. Іванівка Миколаївської області. В 1948 закінчив фізичний факультет Київського державного університету ім..Т.Г. Шевченка. Після закінчення університету навчався в аспірантурі Ін-ту фізики АН України в відділі ядерної фізики під керівництвом академіка О. І. Лейпунського. Після захисту наукової дисертації був залишений на посаді наукового співробітника Ін-ту фізики, де працював до 1961 року. В 1961 переведений на роботу в Київ до Київського державного Ун-ту ім. Шевченка на посаду завідувача кафедри ядерної фізики. В період 1971-1975 був деканом фізичного факультету. В 1967 захистив докторську дисертацію «Деякі питання фізики швидких нейтронів», через рік йому було присвоєно звання професора.
Василь Іванович вступив до ун-ту ще до війни, а закінчив після. Під час бойових дії перебував у лавах діючої армії. За виконання бойових завдань був нагороджений орденами Бойового Червоного прапора, Вітчизняної війни та багатьма іншими.
Після демобілізації Василь Іванович закінчив навчання в університеті, аспірантуру, та почав працювати як науковець, а пізніше – викладач, організатор, керівник.
Наукова діяльність Стрижака була зосереджена на дослідженнях з ядерної та нейтронної фізики. Разом із своїми учнями вивчав взаємодію швидких нейтронів з атомними ядрами, у результаті чого виявлено ефект ядерних оболонок у перерізах непружного розсіяння швидких нейтронів. Він першим в Україні розробив і виготував генератор швидких нейтронів на базі низковольтного прискорювача.
За розробку та створення потужних і стабільних джерел швидких нейтронів йому разом з його учнями була присуджена Держ. премія УРСР в галузі науки і техніки. Перу Стрижака належать три монографії з ядерної фізики, більше 200 наукових публікацій з ядерної та нейтронної фізики, мирного використання ядерної енергії. Під керівництвом Василя Івановича створювалась експериментальна база кафедри (споруджено ряд низьковольтних генераторів нейтронів, електростатичний прискорювач, бетатрон). С. в 1986 році приймав безпосередню участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Основні праці: “Поперечные сечения неупругого рассеяния быстрых нейтронов”, Труды сессии АН УССР по мирному использованию атомной энергии – Киев, Из-во АН УССР, 1959; Вопросы физики быстрых нейтронов -К., КДУ, 1972; Физика быстрых нейтронов – М., Атомиздат, 1977.
Кучеров Іван Якович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Кучеров Іван Якович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1977 до 1985
Народився 18.11.1929р. в с.1-а Лозова, Двурічанського р-ну Харківської області. Закінчив Киргизький державний педагогічний інститут (1951р.) в м. Фрунзе (тепер м. Бішкек), аспірантуру при Київському державному університеті (1956 р.). Доктор фізико-математичних наук (1976р.), професор (1979р.), заслужений працівник народної освіти України (1999р.). З 1956 р. працює в Київському університеті: асистент (1956-58р.р.), старший викладач (1958-63р.р.), доцент (1963-79р.р.), професор (з 1979р.), декан фізичного факультету (1977-85р.р.), завідувач кафедри загальної фізики (1983-89р.р.).
Під час роботи деканом з його ініціативи було відкрито на фізичному факультеті нову спеціальність „Фізика твердого тіла” і дві спеціалізації: „Радіаційна фізика” та „Фізика космосу”. Спеціалізація „Радіаційна фізика” була відкрита при кафедрі загальної фізики.
Через декілька років, з його ж таки ініціативи, на базі цієї спеціалізації була створена кафедра радіаційної фізики під керівництвом проф. Петренка П.В. Спеціалізація „Фізика космосу” була відкрита при кафедрі теоретичної фізики під керівництвом проф. Коцаренка М.Я. Згодом, ця спеціалізація була переведена на кафедру астрономії.
Наукові дослідження в галузі оптики, акустики твердого тіла, акустоелектроніки, акустичної емісії та фототермоакустики.
Встановлені основні закономірності розповсюдження та акустоелектронної взаємодії ультразвукових хвиль у п’єзоелектричних пластинах; вперше експериментально підтверджено існування зворотніх акустичних хвиль (хвилі з протилежно спрямованими груповою і фазовою швидкостями); теоретично передбачено існування зворотніх поперечних акустоелектричних хвиль.
Працював членом наукової Ради АН СРСР по проблемі „Ультразвук” і членом Наукової Ради по проблемі „Нові процеси зварювання і зварюваних конструкцій” ДКНТ при РМ СРСР.
Надруковано біля 300 наукових праць з них 5 навчальних посібників. В Київському університеті створив наукову школу з акустоелектроніки. Підготував 12 кандидатів наук і докторів наук.
Петренко Петро Васильович
- November 26th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Петренко Петро Васильович
Працював на посаді декана в період з 1985 по 1990
Народився 8 березня 1929 року в с. Луб’янка, Бородянського району, Київської обл. в сільський родині.
У важкий повоєнний 1947 р. вступив на фізичний факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка, який закінчив в 1952 р. по спеціальності фізика. Захистив кандидатську дисертацію в 1960 році та докторську – в 1984 р. Працював в університеті на посадах асистента (1952 – 1956 рр.), старшого викладача (1956 – 1961 рр.), доцента (1961 – 1986 рр.), професора (1986 – 2002 рр.), заступника декана (1956 – 1958, 1960 – 1962, 1973 – 1975 рр.), та декана фізичного факультету (1985 – 1990 рр.), завідувача кафедри радіаційної фізики (1988 – 1994 рр.).
Наукова діяльність Петренка П.В. зосереджена в області фізики металів та сплавів, радіаційній фізиці твердих тіл. Під його керівництвом виконані піонерські роботи по теоретичному і експериментальному вивченні фізичної природи міжатомних взаємодій у твердих тілах і впливу міжатомних кореляцій на електронну структуру, електронно-кінетичні, магнітні властивості та радіаційну стійкість твердих металевих розчинів, які знайшли визнання не тільки в країнах СНД, але далеко за їх межами.
В 1977 р. Петренко П.В. започаткував на фізичному факультеті роботи по вивченню впливу радіаційного опромінення на структурно-фазовий стан, механічні, електрокінетичні та інші властивості металевих сплавів та діелектриків з метою використання радіаційних технологій у виробництві і створення радіаційно-стійких матеріалів, які працюють в екстремальних умовах. Петренко П.В. активно працював в галузі учбово-методичного забезпечення навчального процесу фізичних факультетів.
З ініціативи і при безпосередній участі Петренка П.В. на факультеті в 1981 р. відкрита спеціалізація “Радіаційне матеріалознавство”, а в 1988 р. створена кафедра радіаційної фізики, яку він очолював до 1994 р.
Творчий доробок Петренка П.В. складає понад 250 опублікованих наукових праць, винаходів, учбово-методичних видань, в тому числі “Дифракційні методи структурного аналізу. Кінематичне наближення”, К. 2005 р., 270с., “Short-range order in binary solid solution. The change of electronic density of states on ordering” Phys. Stat. Sol.(b), 1994 і ін.
Велику увагу приділяв популяризації наукових знань серед населення та учнів старших класів виступаючи з лекціями в тому числі по радіо і телебаченню. Він багато років працював заступником Голови з організаційних питань товариства “Знання” університету.
Нагороджений медалями “За трудовое отличие”, “За доблестный труд” і ін., знаками Київського міського голови “Подяка” та Міністерства вищої та середньої освіти СРСР “За отличные успехи в работе”. Неодноразово нагороджувався преміями, як кращий викладач університету.
