Blog
Гуртовий Михайло Єфремович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Гуртовий Михайло Єфремович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1940 до 1941
Кандидат фізико-математичних. наук, професор. Трудову діяльність почав з 1929 після закінчення електропрофесійної школи. Працював електромонтером на заводі “Ленінська кузня”. В 1931 поступив на фізичне відділення фіз.-мат. ф-ту Київ. ун-ту (стаціонар) і продовжував працювати на заводі до закінчення ун-ту, суміщаючи навчання на денному відділенні з роботою. У 1936 був рекомендований до аспірантури по к-ри електрофізики. В 1939 захистив канд. дисертацію, в 1940. присвоєно звання доцента. В Київ. ун-ті працював з травня 1937 на кафедрі електрофізики. Весною 1940 після розділу фіз.-мат. ф-ту на фізичн. і мех.-мат. був призначений першим деканом фіз. ф-ту та Головою Вченої ради фіз. та мех.-мат. ф-тів.
Коли почалася Велика Вітчизняна війна він, відмовився від броні, добровільно пішов на фронт і в складі стрілецького полку пройшов шлях від Москви до Берліна.
Після демобілізації працював доцентом кафедри фізики. Потім Михайло Єфремович був направлений на довгострокове стажування до акад. І.В. Курчатова. З кінця 1951 р. перейшов повністю на роботу в КДУ. В червні 1971 р. був обраний на посаду професора кафедри ядерної фізики КДУ.
За 40 років роботи в КДУ він читав на фізичному факультеті всі курси циклу загальної фізики: механіку, молекулярну фізику, електрику, оптику, атомну фізику. З 1956 р., коли в навчальний план було введено курс ядерної фізики, він беззмінно читав цей курс.
Переважна більшість професорсько-викладацького складу фізичн. факультету та основного ядра наукових кадрів І-ту ядерних досліджень АН України є його вихованцями.
Наукова робота в області фізичної електроніки та ядерної фізики. В роботі, виконаній спільно з Г.І. Коваленком (1940), була вперше експериментально і теоретично доведена можливість одержання струму насичення в діоді без зовнішньої різниці потенціалів, що лягло в основу термоемісійного методу прямого перетворення теплової енергії в електричну. Проводив дослідження по спектрометрії швидких нейтронів. Під його керівництвом був створений спектрометр швидких нейтронів по часу прольоту з унікальними параметрами і одержано ряд нових даних про взаємодію швидких нейтронів з ядрами. Опубліковано понад 50 наукових робіт.
Нагороджений орденом Червоної Зірки, 10-ю медалями, іменним альбомом за штурм Берліну.
Помер 11.09.1981. Похований на Байковому кладовищі.
Яковкін Авенір Олександрович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Яковкін Авенір Олександрович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1948 до 1950
Народився 21 травня 1887 р. в Благовіщенському заводі. В 1910 р. закінчив Казанський університет. В 1910-1937 рр. працював в обсерваторії ім. Енгельгардт (з 1927 р. – директор). Одночасно в 1916-1937 рр. викладав в Казанському утверситеті (з 1926 – професор).В 1937-1945 рр. очолював кафедру астрономії Уральського університету (в 1939-1943 рр. – декан фізико-математичного факультету), в 1945-1951 рр. працював в Київському університеті (професор, зав. відділом обсерваторії), в 1951-1967 рр. – в Головній астрономічній обсерваторії АН УРСР (в 1952-1959 рр. – директор).
Основні наукові роботи присвячені вивченню обертання Місяця і його фігури. 3 1915 по 1931 рр. виконав великий ряд спостережень на гелюметрі обсерваторії ім. В.П.Енгельгардта, в результаті обробки яких отримав кращі значения постійних фізичноі лібрації Місяця. Встановив залежність місячного радіуса від оптичноі лібрації по широті (ефект Яковкіна) і запропонував для пояснения цієі залежності низку моделей фігури Місяця. Займався також розв’язуванням деяких задач теоретичноі астрономії. Автор низки оригінальних приладів і пристроїв для розв’язування різних астрономічних задач, зокрема, механічноі машини для передобчислень покрить зірок Місяцем. Основні результати досліджень Яковкіна А.О. викладено в його роботах “Постоянные физической либрации Луны, выведенные из наблюдений Т.Банахевича в 1910-1915 гг.” (1928), “Вращение и фигура Луны” (ч. 1-2,1939, 1945) “Формулы и эфемериды для полевых наблюдений на Луне” (в соавторстве, 1964).
Крім наукової’ роботи, Авенір Олександрович багато уваги і часу приділяв педагогічній діяльності. Він був організованою людиноюі не шкодував часу на обдумування і нотування своїх міркувань, результатів діяльності. Процитую його запис за 1926 р.: “… передне, прочитаних мною курсів:
Теоретична астрономія (протягом 5 років); Семінари з теоретичної астрономії (протягом 8 років);
Теорія прецесії і нутації; Визначення еліптичних орбіт (включаючи нові методи); Методи наукових обчислень (3 роки); Астрофотометрія (з 1922 р. по даний час); Астрофотографія (з 1922 р. по даний час); Астроспектроскопія (з 1922 р. по даний час).
В 1918-1919 рр. був лектором астрономії у Вищому педагопчному інституті. Паралельно з читанням курсів вів, починаючи з 1914 р. до цього часу, систематичні спостереження на Енгельгардівській обсерваторії, спочатку як асистент Казанської обсерваторії , а потім, з жовтня 1919 р., як астроном-спостерігач Енгельгардівської обсерваторії.
Помер Яковкін А.О. 18 листопада 1974р.
Жмудський Олександр Захарович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Жмудський Олександр Захарович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1946 до 1948 а потім з 1951 до 1956.
Народився 8 березня 1910 р. у с. Тарасівці (нині Пологівського району За-порізької області).
1940 р. О. 3. Жмудський успішно захистив кандидатську дисертацію, а 27 червня 1941 р. пішов добровольцем на фронт. Він був учасником бойових дій у складі 26-і армії, тричі поранений. За мужність та героїзм, проявлені під час бойових дій, нагороджений орденами Вітчизняної війни, Червоної зірки та вісьмома медалями.
Після демобілізації, у травні 1946 р., Олександр Захарович повернувся до університету та очолив новостворену кафедру загальної фізики, завідувачем якої незміно працював до 1982 р. 3 1950-го до 1956 р. О. 3. Жмудський був деканом фізичного факультету. Протягом 21 року (1956-1977 рр.) працював на посаді проректора з наукової роботи Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.
О. 3. Жмудський – відомий учений у галузі фізичного матеріалознавства, рентгенівського аналізу, філософських питань природознавства. Його наукові дослідження пов’язані з фізикою рентгенівських променів та рентгеноструктурним аналізом. Учений розробив метод точного рентгенографування великих виробничих зразків металів і сплавів, виконав комплекс експериментальних досліджень рентгенівських емісійних спектрів кратньоіонізованих атомів. Олександр Захарович опублікував понад 250 наукових праць, з яких 16 – монографії та навчальні посібники.
За заслуги у пропаганді наукових знань О. 3. Жмудський був нагороджений знаком «За активну роботу в товаристві «Знания» та вищою нагородою товариства «Знания» – медаллю імені С. I. Вавилова «За видатний внесок у пропаганду наукових знань». За значний внесок у розвиток вітчизняної науки, подготовку науково-педагогічних кадрів і спеціалістів народного господар-ства та культури його нагороджено орденами Лента, Трудового червоного прапора та «Знак пошани», присвоєно звання заслуженого діяча науки УРСР.
Шишловський Олександр Андрійович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Шишловський Олександр Андрійович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1950 до 1951 а потім з 1956 до 1958.
Трудове життя Олександра Шишловського почалося рано. Працював електриком на Донбасі. Закінчив робітфак, вступив до Московського університету на фізичний факультет. Враховуючи його неабиякі наукові здібності, академік С.І. Вавилов залишив Олександра Шишловського після закінчення навчання в аспірантурі для роботи в Державному оптичному Інституті. Будучи видатним ученим, С.І. Вавилов розумів перспективнють оптики і пізніше, в 1939 році, направив талановитого учня О.А. Шишловського для розвитку наукових досліджень та підготовки оптичних кадрів на Україну.
Заснувавши в 1939 році кафедру оптики при Київському університеті, незмінним завідувачем якої він був до самої смерті (1975 рік). О.А. Шишловський весь свій талант віддав створенню нових напрямів оптичних досліджень на Україні, підготовці наукових та педагогічних кадрів для Академії наук України, вищих навчальних закладів та виробничих підприємств республіки. Завдяки зусиллям вченого та його учнів на заводах і наукових підприємствах Києва і України були впроваджені сучасні методи спектрального аналізу металів та сплавів, закладені фундаментальні основи спектроскопії рідин та газів, спектроскопії твердого тіла, зокрема, спектроскопії напівпровідників, металооптики та спектроеліпсометри, розрахунку та конструювання оптичних систем, лазерної спектроскопії та нелінійної оптики.
Кафедра оптики, очолювана проф. О.А. Шишловським, завжди підтримувала тісні контакти з виробництвом у галузі розробки нових оптичних приладів і оптичних методик контролю виробничого процесу.
Олександр Андрійович визначався доброзичливим, чуйним ставленням до молодих науковців. Вміння правильно підбирати молоді кадри, створювати атмосферу їх творчого розвитку сприяло тому, що багато його безпосередніх учнів та випускників кафедри оптики стали видатними вченими. Це академіки НАН України І.С. Горбань та М.П. Лисиця, член-кореспондент НАН України М.У. Білий, І.І. Конділенко, М.С. Соскін, член-кореспондент РАН В.Б. Тимофеєв та ін. Серед випускників кафедри оптики 10 лауреатів Державних премій та премій НАНУ, понад 30 докторів наук та понад 160 кандидатів наук.
Гуртовий Михайло Єфремович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Гуртовий Михайло Єфремович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1940 до 1941
Кандидат фізико-математичних. наук, професор. Трудову діяльність почав з 1929 після закінчення електропрофесійної школи. Працював електромонтером на заводі “Ленінська кузня”. В 1931 поступив на фізичне відділення фіз.-мат. ф-ту Київ. ун-ту (стаціонар) і продовжував працювати на заводі до закінчення ун-ту, суміщаючи навчання на денному відділенні з роботою. У 1936 був рекомендований до аспірантури по к-ри електрофізики. В 1939 захистив канд. дисертацію, в 1940. присвоєно звання доцента. В Київ. ун-ті працював з травня 1937 на кафедрі електрофізики. Весною 1940 після розділу фіз.-мат. ф-ту на фізичн. і мех.-мат. був призначений першим деканом фіз. ф-ту та Головою Вченої ради фіз. та мех.-мат. ф-тів.
Коли почалася Велика Вітчизняна війна він, відмовився від броні, добровільно пішов на фронт і в складі стрілецького полку пройшов шлях від Москви до Берліна.
Після демобілізації працював доцентом кафедри фізики. Потім Михайло Єфремович був направлений на довгострокове стажування до акад. І.В. Курчатова. З кінця 1951 р. перейшов повністю на роботу в КДУ. В червні 1971 р. був обраний на посаду професора кафедри ядерної фізики КДУ.
За 40 років роботи в КДУ він читав на фізичному факультеті всі курси циклу загальної фізики: механіку, молекулярну фізику, електрику, оптику, атомну фізику. З 1956 р., коли в навчальний план було введено курс ядерної фізики, він беззмінно читав цей курс.
Переважна більшість професорсько-викладацького складу фізичн. факультету та основного ядра наукових кадрів І-ту ядерних досліджень АН України є його вихованцями.
Наукова робота в області фізичної електроніки та ядерної фізики. В роботі, виконаній спільно з Г.І. Коваленком (1940), була вперше експериментально і теоретично доведена можливість одержання струму насичення в діоді без зовнішньої різниці потенціалів, що лягло в основу термоемісійного методу прямого перетворення теплової енергії в електричну. Проводив дослідження по спектрометрії швидких нейтронів. Під його керівництвом був створений спектрометр швидких нейтронів по часу прольоту з унікальними параметрами і одержано ряд нових даних про взаємодію швидких нейтронів з ядрами. Опубліковано понад 50 наукових робіт.
Нагороджений орденом Червоної Зірки, 10-ю медалями, іменним альбомом за штурм Берліну.
Помер 11.09.1981. Похований на Байковому кладовищі.
Яковкін Авенір Олександрович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Яковкін Авенір Олександрович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1948 до 1950
Народився 21 травня 1887 р. в Благовіщенському заводі. В 1910 р. закінчив Казанський університет. В 1910-1937 рр. працював в обсерваторії ім. Енгельгардт (з 1927 р. – директор). Одночасно в 1916-1937 рр. викладав в Казанському утверситеті (з 1926 – професор).В 1937-1945 рр. очолював кафедру астрономії Уральського університету (в 1939-1943 рр. – декан фізико-математичного факультету), в 1945-1951 рр. працював в Київському університеті (професор, зав. відділом обсерваторії), в 1951-1967 рр. – в Головній астрономічній обсерваторії АН УРСР (в 1952-1959 рр. – директор).
Основні наукові роботи присвячені вивченню обертання Місяця і його фігури. 3 1915 по 1931 рр. виконав великий ряд спостережень на гелюметрі обсерваторії ім. В.П.Енгельгардта, в результаті обробки яких отримав кращі значения постійних фізичноі лібрації Місяця. Встановив залежність місячного радіуса від оптичноі лібрації по широті (ефект Яковкіна) і запропонував для пояснения цієі залежності низку моделей фігури Місяця. Займався також розв’язуванням деяких задач теоретичноі астрономії. Автор низки оригінальних приладів і пристроїв для розв’язування різних астрономічних задач, зокрема, механічноі машини для передобчислень покрить зірок Місяцем. Основні результати досліджень Яковкіна А.О. викладено в його роботах “Постоянные физической либрации Луны, выведенные из наблюдений Т.Банахевича в 1910-1915 гг.” (1928), “Вращение и фигура Луны” (ч. 1-2,1939, 1945) “Формулы и эфемериды для полевых наблюдений на Луне” (в соавторстве, 1964).
Крім наукової’ роботи, Авенір Олександрович багато уваги і часу приділяв педагогічній діяльності. Він був організованою людиноюі не шкодував часу на обдумування і нотування своїх міркувань, результатів діяльності. Процитую його запис за 1926 р.: “… передне, прочитаних мною курсів:
Теоретична астрономія (протягом 5 років); Семінари з теоретичної астрономії (протягом 8 років);
Теорія прецесії і нутації; Визначення еліптичних орбіт (включаючи нові методи); Методи наукових обчислень (3 роки); Астрофотометрія (з 1922 р. по даний час); Астрофотографія (з 1922 р. по даний час); Астроспектроскопія (з 1922 р. по даний час).
В 1918-1919 рр. був лектором астрономії у Вищому педагопчному інституті. Паралельно з читанням курсів вів, починаючи з 1914 р. до цього часу, систематичні спостереження на Енгельгардівській обсерваторії, спочатку як асистент Казанської обсерваторії , а потім, з жовтня 1919 р., як астроном-спостерігач Енгельгардівської обсерваторії.
Помер Яковкін А.О. 18 листопада 1974р.
Жмудський Олександр Захарович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Жмудський Олександр Захарович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1946 до 1948 а потім з 1951 до 1956.
Народився 8 березня 1910 р. у с. Тарасівці (нині Пологівського району За-порізької області).
1940 р. О. 3. Жмудський успішно захистив кандидатську дисертацію, а 27 червня 1941 р. пішов добровольцем на фронт. Він був учасником бойових дій у складі 26-і армії, тричі поранений. За мужність та героїзм, проявлені під час бойових дій, нагороджений орденами Вітчизняної війни, Червоної зірки та вісьмома медалями.
Після демобілізації, у травні 1946 р., Олександр Захарович повернувся до університету та очолив новостворену кафедру загальної фізики, завідувачем якої незміно працював до 1982 р. 3 1950-го до 1956 р. О. 3. Жмудський був деканом фізичного факультету. Протягом 21 року (1956-1977 рр.) працював на посаді проректора з наукової роботи Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.
О. 3. Жмудський – відомий учений у галузі фізичного матеріалознавства, рентгенівського аналізу, філософських питань природознавства. Його наукові дослідження пов’язані з фізикою рентгенівських променів та рентгеноструктурним аналізом. Учений розробив метод точного рентгенографування великих виробничих зразків металів і сплавів, виконав комплекс експериментальних досліджень рентгенівських емісійних спектрів кратньоіонізованих атомів. Олександр Захарович опублікував понад 250 наукових праць, з яких 16 – монографії та навчальні посібники.
За заслуги у пропаганді наукових знань О. 3. Жмудський був нагороджений знаком «За активну роботу в товаристві «Знания» та вищою нагородою товариства «Знания» – медаллю імені С. I. Вавилова «За видатний внесок у пропаганду наукових знань». За значний внесок у розвиток вітчизняної науки, подготовку науково-педагогічних кадрів і спеціалістів народного господар-ства та культури його нагороджено орденами Лента, Трудового червоного прапора та «Знак пошани», присвоєно звання заслуженого діяча науки УРСР.
Шишловський Олександр Андрійович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Шишловський Олександр Андрійович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1950 до 1951 а потім з 1956 до 1958.
Трудове життя Олександра Шишловського почалося рано. Працював електриком на Донбасі. Закінчив робітфак, вступив до Московського університету на фізичний факультет. Враховуючи його неабиякі наукові здібності, академік С.І. Вавилов залишив Олександра Шишловського після закінчення навчання в аспірантурі для роботи в Державному оптичному Інституті. Будучи видатним ученим, С.І. Вавилов розумів перспективнють оптики і пізніше, в 1939 році, направив талановитого учня О.А. Шишловського для розвитку наукових досліджень та підготовки оптичних кадрів на Україну.
Заснувавши в 1939 році кафедру оптики при Київському університеті, незмінним завідувачем якої він був до самої смерті (1975 рік). О.А. Шишловський весь свій талант віддав створенню нових напрямів оптичних досліджень на Україні, підготовці наукових та педагогічних кадрів для Академії наук України, вищих навчальних закладів та виробничих підприємств республіки. Завдяки зусиллям вченого та його учнів на заводах і наукових підприємствах Києва і України були впроваджені сучасні методи спектрального аналізу металів та сплавів, закладені фундаментальні основи спектроскопії рідин та газів, спектроскопії твердого тіла, зокрема, спектроскопії напівпровідників, металооптики та спектроеліпсометри, розрахунку та конструювання оптичних систем, лазерної спектроскопії та нелінійної оптики.
Кафедра оптики, очолювана проф. О.А. Шишловським, завжди підтримувала тісні контакти з виробництвом у галузі розробки нових оптичних приладів і оптичних методик контролю виробничого процесу.
Олександр Андрійович визначався доброзичливим, чуйним ставленням до молодих науковців. Вміння правильно підбирати молоді кадри, створювати атмосферу їх творчого розвитку сприяло тому, що багато його безпосередніх учнів та випускників кафедри оптики стали видатними вченими. Це академіки НАН України І.С. Горбань та М.П. Лисиця, член-кореспондент НАН України М.У. Білий, І.І. Конділенко, М.С. Соскін, член-кореспондент РАН В.Б. Тимофеєв та ін. Серед випускників кафедри оптики 10 лауреатів Державних премій та премій НАНУ, понад 30 докторів наук та понад 160 кандидатів наук.
Гуртовий Михайло Єфремович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Гуртовий Михайло Єфремович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1940 до 1941
Кандидат фізико-математичних. наук, професор. Трудову діяльність почав з 1929 після закінчення електропрофесійної школи. Працював електромонтером на заводі “Ленінська кузня”. В 1931 поступив на фізичне відділення фіз.-мат. ф-ту Київ. ун-ту (стаціонар) і продовжував працювати на заводі до закінчення ун-ту, суміщаючи навчання на денному відділенні з роботою. У 1936 був рекомендований до аспірантури по к-ри електрофізики. В 1939 захистив канд. дисертацію, в 1940. присвоєно звання доцента. В Київ. ун-ті працював з травня 1937 на кафедрі електрофізики. Весною 1940 після розділу фіз.-мат. ф-ту на фізичн. і мех.-мат. був призначений першим деканом фіз. ф-ту та Головою Вченої ради фіз. та мех.-мат. ф-тів.
Коли почалася Велика Вітчизняна війна він, відмовився від броні, добровільно пішов на фронт і в складі стрілецького полку пройшов шлях від Москви до Берліна.
Після демобілізації працював доцентом кафедри фізики. Потім Михайло Єфремович був направлений на довгострокове стажування до акад. І.В. Курчатова. З кінця 1951 р. перейшов повністю на роботу в КДУ. В червні 1971 р. був обраний на посаду професора кафедри ядерної фізики КДУ.
За 40 років роботи в КДУ він читав на фізичному факультеті всі курси циклу загальної фізики: механіку, молекулярну фізику, електрику, оптику, атомну фізику. З 1956 р., коли в навчальний план було введено курс ядерної фізики, він беззмінно читав цей курс.
Переважна більшість професорсько-викладацького складу фізичн. факультету та основного ядра наукових кадрів І-ту ядерних досліджень АН України є його вихованцями.
Наукова робота в області фізичної електроніки та ядерної фізики. В роботі, виконаній спільно з Г.І. Коваленком (1940), була вперше експериментально і теоретично доведена можливість одержання струму насичення в діоді без зовнішньої різниці потенціалів, що лягло в основу термоемісійного методу прямого перетворення теплової енергії в електричну. Проводив дослідження по спектрометрії швидких нейтронів. Під його керівництвом був створений спектрометр швидких нейтронів по часу прольоту з унікальними параметрами і одержано ряд нових даних про взаємодію швидких нейтронів з ядрами. Опубліковано понад 50 наукових робіт.
Нагороджений орденом Червоної Зірки, 10-ю медалями, іменним альбомом за штурм Берліну.
Помер 11.09.1981. Похований на Байковому кладовищі.
Яковкін Авенір Олександрович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Яковкін Авенір Олександрович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1948 до 1950
Народився 21 травня 1887 р. в Благовіщенському заводі. В 1910 р. закінчив Казанський університет. В 1910-1937 рр. працював в обсерваторії ім. Енгельгардт (з 1927 р. – директор). Одночасно в 1916-1937 рр. викладав в Казанському утверситеті (з 1926 – професор).В 1937-1945 рр. очолював кафедру астрономії Уральського університету (в 1939-1943 рр. – декан фізико-математичного факультету), в 1945-1951 рр. працював в Київському університеті (професор, зав. відділом обсерваторії), в 1951-1967 рр. – в Головній астрономічній обсерваторії АН УРСР (в 1952-1959 рр. – директор).
Основні наукові роботи присвячені вивченню обертання Місяця і його фігури. 3 1915 по 1931 рр. виконав великий ряд спостережень на гелюметрі обсерваторії ім. В.П.Енгельгардта, в результаті обробки яких отримав кращі значения постійних фізичноі лібрації Місяця. Встановив залежність місячного радіуса від оптичноі лібрації по широті (ефект Яковкіна) і запропонував для пояснения цієі залежності низку моделей фігури Місяця. Займався також розв’язуванням деяких задач теоретичноі астрономії. Автор низки оригінальних приладів і пристроїв для розв’язування різних астрономічних задач, зокрема, механічноі машини для передобчислень покрить зірок Місяцем. Основні результати досліджень Яковкіна А.О. викладено в його роботах “Постоянные физической либрации Луны, выведенные из наблюдений Т.Банахевича в 1910-1915 гг.” (1928), “Вращение и фигура Луны” (ч. 1-2,1939, 1945) “Формулы и эфемериды для полевых наблюдений на Луне” (в соавторстве, 1964).
Крім наукової’ роботи, Авенір Олександрович багато уваги і часу приділяв педагогічній діяльності. Він був організованою людиноюі не шкодував часу на обдумування і нотування своїх міркувань, результатів діяльності. Процитую його запис за 1926 р.: “… передне, прочитаних мною курсів:
Теоретична астрономія (протягом 5 років); Семінари з теоретичної астрономії (протягом 8 років);
Теорія прецесії і нутації; Визначення еліптичних орбіт (включаючи нові методи); Методи наукових обчислень (3 роки); Астрофотометрія (з 1922 р. по даний час); Астрофотографія (з 1922 р. по даний час); Астроспектроскопія (з 1922 р. по даний час).
В 1918-1919 рр. був лектором астрономії у Вищому педагопчному інституті. Паралельно з читанням курсів вів, починаючи з 1914 р. до цього часу, систематичні спостереження на Енгельгардівській обсерваторії, спочатку як асистент Казанської обсерваторії , а потім, з жовтня 1919 р., як астроном-спостерігач Енгельгардівської обсерваторії.
Помер Яковкін А.О. 18 листопада 1974р.
Жмудський Олександр Захарович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Жмудський Олександр Захарович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1946 до 1948 а потім з 1951 до 1956.
Народився 8 березня 1910 р. у с. Тарасівці (нині Пологівського району За-порізької області).
1940 р. О. 3. Жмудський успішно захистив кандидатську дисертацію, а 27 червня 1941 р. пішов добровольцем на фронт. Він був учасником бойових дій у складі 26-і армії, тричі поранений. За мужність та героїзм, проявлені під час бойових дій, нагороджений орденами Вітчизняної війни, Червоної зірки та вісьмома медалями.
Після демобілізації, у травні 1946 р., Олександр Захарович повернувся до університету та очолив новостворену кафедру загальної фізики, завідувачем якої незміно працював до 1982 р. 3 1950-го до 1956 р. О. 3. Жмудський був деканом фізичного факультету. Протягом 21 року (1956-1977 рр.) працював на посаді проректора з наукової роботи Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.
О. 3. Жмудський – відомий учений у галузі фізичного матеріалознавства, рентгенівського аналізу, філософських питань природознавства. Його наукові дослідження пов’язані з фізикою рентгенівських променів та рентгеноструктурним аналізом. Учений розробив метод точного рентгенографування великих виробничих зразків металів і сплавів, виконав комплекс експериментальних досліджень рентгенівських емісійних спектрів кратньоіонізованих атомів. Олександр Захарович опублікував понад 250 наукових праць, з яких 16 – монографії та навчальні посібники.
За заслуги у пропаганді наукових знань О. 3. Жмудський був нагороджений знаком «За активну роботу в товаристві «Знания» та вищою нагородою товариства «Знания» – медаллю імені С. I. Вавилова «За видатний внесок у пропаганду наукових знань». За значний внесок у розвиток вітчизняної науки, подготовку науково-педагогічних кадрів і спеціалістів народного господар-ства та культури його нагороджено орденами Лента, Трудового червоного прапора та «Знак пошани», присвоєно звання заслуженого діяча науки УРСР.
Шишловський Олександр Андрійович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Шишловський Олександр Андрійович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1950 до 1951 а потім з 1956 до 1958.
Трудове життя Олександра Шишловського почалося рано. Працював електриком на Донбасі. Закінчив робітфак, вступив до Московського університету на фізичний факультет. Враховуючи його неабиякі наукові здібності, академік С.І. Вавилов залишив Олександра Шишловського після закінчення навчання в аспірантурі для роботи в Державному оптичному Інституті. Будучи видатним ученим, С.І. Вавилов розумів перспективнють оптики і пізніше, в 1939 році, направив талановитого учня О.А. Шишловського для розвитку наукових досліджень та підготовки оптичних кадрів на Україну.
Заснувавши в 1939 році кафедру оптики при Київському університеті, незмінним завідувачем якої він був до самої смерті (1975 рік). О.А. Шишловський весь свій талант віддав створенню нових напрямів оптичних досліджень на Україні, підготовці наукових та педагогічних кадрів для Академії наук України, вищих навчальних закладів та виробничих підприємств республіки. Завдяки зусиллям вченого та його учнів на заводах і наукових підприємствах Києва і України були впроваджені сучасні методи спектрального аналізу металів та сплавів, закладені фундаментальні основи спектроскопії рідин та газів, спектроскопії твердого тіла, зокрема, спектроскопії напівпровідників, металооптики та спектроеліпсометри, розрахунку та конструювання оптичних систем, лазерної спектроскопії та нелінійної оптики.
Кафедра оптики, очолювана проф. О.А. Шишловським, завжди підтримувала тісні контакти з виробництвом у галузі розробки нових оптичних приладів і оптичних методик контролю виробничого процесу.
Олександр Андрійович визначався доброзичливим, чуйним ставленням до молодих науковців. Вміння правильно підбирати молоді кадри, створювати атмосферу їх творчого розвитку сприяло тому, що багато його безпосередніх учнів та випускників кафедри оптики стали видатними вченими. Це академіки НАН України І.С. Горбань та М.П. Лисиця, член-кореспондент НАН України М.У. Білий, І.І. Конділенко, М.С. Соскін, член-кореспондент РАН В.Б. Тимофеєв та ін. Серед випускників кафедри оптики 10 лауреатів Державних премій та премій НАНУ, понад 30 докторів наук та понад 160 кандидатів наук.
Гуртовий Михайло Єфремович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Гуртовий Михайло Єфремович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1940 до 1941
Кандидат фізико-математичних. наук, професор. Трудову діяльність почав з 1929 після закінчення електропрофесійної школи. Працював електромонтером на заводі “Ленінська кузня”. В 1931 поступив на фізичне відділення фіз.-мат. ф-ту Київ. ун-ту (стаціонар) і продовжував працювати на заводі до закінчення ун-ту, суміщаючи навчання на денному відділенні з роботою. У 1936 був рекомендований до аспірантури по к-ри електрофізики. В 1939 захистив канд. дисертацію, в 1940. присвоєно звання доцента. В Київ. ун-ті працював з травня 1937 на кафедрі електрофізики. Весною 1940 після розділу фіз.-мат. ф-ту на фізичн. і мех.-мат. був призначений першим деканом фіз. ф-ту та Головою Вченої ради фіз. та мех.-мат. ф-тів.
Коли почалася Велика Вітчизняна війна він, відмовився від броні, добровільно пішов на фронт і в складі стрілецького полку пройшов шлях від Москви до Берліна.
Після демобілізації працював доцентом кафедри фізики. Потім Михайло Єфремович був направлений на довгострокове стажування до акад. І.В. Курчатова. З кінця 1951 р. перейшов повністю на роботу в КДУ. В червні 1971 р. був обраний на посаду професора кафедри ядерної фізики КДУ.
За 40 років роботи в КДУ він читав на фізичному факультеті всі курси циклу загальної фізики: механіку, молекулярну фізику, електрику, оптику, атомну фізику. З 1956 р., коли в навчальний план було введено курс ядерної фізики, він беззмінно читав цей курс.
Переважна більшість професорсько-викладацького складу фізичн. факультету та основного ядра наукових кадрів І-ту ядерних досліджень АН України є його вихованцями.
Наукова робота в області фізичної електроніки та ядерної фізики. В роботі, виконаній спільно з Г.І. Коваленком (1940), була вперше експериментально і теоретично доведена можливість одержання струму насичення в діоді без зовнішньої різниці потенціалів, що лягло в основу термоемісійного методу прямого перетворення теплової енергії в електричну. Проводив дослідження по спектрометрії швидких нейтронів. Під його керівництвом був створений спектрометр швидких нейтронів по часу прольоту з унікальними параметрами і одержано ряд нових даних про взаємодію швидких нейтронів з ядрами. Опубліковано понад 50 наукових робіт.
Нагороджений орденом Червоної Зірки, 10-ю медалями, іменним альбомом за штурм Берліну.
Помер 11.09.1981. Похований на Байковому кладовищі.
Яковкін Авенір Олександрович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Яковкін Авенір Олександрович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1948 до 1950
Народився 21 травня 1887 р. в Благовіщенському заводі. В 1910 р. закінчив Казанський університет. В 1910-1937 рр. працював в обсерваторії ім. Енгельгардт (з 1927 р. – директор). Одночасно в 1916-1937 рр. викладав в Казанському утверситеті (з 1926 – професор).В 1937-1945 рр. очолював кафедру астрономії Уральського університету (в 1939-1943 рр. – декан фізико-математичного факультету), в 1945-1951 рр. працював в Київському університеті (професор, зав. відділом обсерваторії), в 1951-1967 рр. – в Головній астрономічній обсерваторії АН УРСР (в 1952-1959 рр. – директор).
Основні наукові роботи присвячені вивченню обертання Місяця і його фігури. 3 1915 по 1931 рр. виконав великий ряд спостережень на гелюметрі обсерваторії ім. В.П.Енгельгардта, в результаті обробки яких отримав кращі значения постійних фізичноі лібрації Місяця. Встановив залежність місячного радіуса від оптичноі лібрації по широті (ефект Яковкіна) і запропонував для пояснения цієі залежності низку моделей фігури Місяця. Займався також розв’язуванням деяких задач теоретичноі астрономії. Автор низки оригінальних приладів і пристроїв для розв’язування різних астрономічних задач, зокрема, механічноі машини для передобчислень покрить зірок Місяцем. Основні результати досліджень Яковкіна А.О. викладено в його роботах “Постоянные физической либрации Луны, выведенные из наблюдений Т.Банахевича в 1910-1915 гг.” (1928), “Вращение и фигура Луны” (ч. 1-2,1939, 1945) “Формулы и эфемериды для полевых наблюдений на Луне” (в соавторстве, 1964).
Крім наукової’ роботи, Авенір Олександрович багато уваги і часу приділяв педагогічній діяльності. Він був організованою людиноюі не шкодував часу на обдумування і нотування своїх міркувань, результатів діяльності. Процитую його запис за 1926 р.: “… передне, прочитаних мною курсів:
Теоретична астрономія (протягом 5 років); Семінари з теоретичної астрономії (протягом 8 років);
Теорія прецесії і нутації; Визначення еліптичних орбіт (включаючи нові методи); Методи наукових обчислень (3 роки); Астрофотометрія (з 1922 р. по даний час); Астрофотографія (з 1922 р. по даний час); Астроспектроскопія (з 1922 р. по даний час).
В 1918-1919 рр. був лектором астрономії у Вищому педагопчному інституті. Паралельно з читанням курсів вів, починаючи з 1914 р. до цього часу, систематичні спостереження на Енгельгардівській обсерваторії, спочатку як асистент Казанської обсерваторії , а потім, з жовтня 1919 р., як астроном-спостерігач Енгельгардівської обсерваторії.
Помер Яковкін А.О. 18 листопада 1974р.
Жмудський Олександр Захарович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Жмудський Олександр Захарович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1946 до 1948 а потім з 1951 до 1956.
Народився 8 березня 1910 р. у с. Тарасівці (нині Пологівського району За-порізької області).
1940 р. О. 3. Жмудський успішно захистив кандидатську дисертацію, а 27 червня 1941 р. пішов добровольцем на фронт. Він був учасником бойових дій у складі 26-і армії, тричі поранений. За мужність та героїзм, проявлені під час бойових дій, нагороджений орденами Вітчизняної війни, Червоної зірки та вісьмома медалями.
Після демобілізації, у травні 1946 р., Олександр Захарович повернувся до університету та очолив новостворену кафедру загальної фізики, завідувачем якої незміно працював до 1982 р. 3 1950-го до 1956 р. О. 3. Жмудський був деканом фізичного факультету. Протягом 21 року (1956-1977 рр.) працював на посаді проректора з наукової роботи Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.
О. 3. Жмудський – відомий учений у галузі фізичного матеріалознавства, рентгенівського аналізу, філософських питань природознавства. Його наукові дослідження пов’язані з фізикою рентгенівських променів та рентгеноструктурним аналізом. Учений розробив метод точного рентгенографування великих виробничих зразків металів і сплавів, виконав комплекс експериментальних досліджень рентгенівських емісійних спектрів кратньоіонізованих атомів. Олександр Захарович опублікував понад 250 наукових праць, з яких 16 – монографії та навчальні посібники.
За заслуги у пропаганді наукових знань О. 3. Жмудський був нагороджений знаком «За активну роботу в товаристві «Знания» та вищою нагородою товариства «Знания» – медаллю імені С. I. Вавилова «За видатний внесок у пропаганду наукових знань». За значний внесок у розвиток вітчизняної науки, подготовку науково-педагогічних кадрів і спеціалістів народного господар-ства та культури його нагороджено орденами Лента, Трудового червоного прапора та «Знак пошани», присвоєно звання заслуженого діяча науки УРСР.
Шишловський Олександр Андрійович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Шишловський Олександр Андрійович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1950 до 1951 а потім з 1956 до 1958.
Трудове життя Олександра Шишловського почалося рано. Працював електриком на Донбасі. Закінчив робітфак, вступив до Московського університету на фізичний факультет. Враховуючи його неабиякі наукові здібності, академік С.І. Вавилов залишив Олександра Шишловського після закінчення навчання в аспірантурі для роботи в Державному оптичному Інституті. Будучи видатним ученим, С.І. Вавилов розумів перспективнють оптики і пізніше, в 1939 році, направив талановитого учня О.А. Шишловського для розвитку наукових досліджень та підготовки оптичних кадрів на Україну.
Заснувавши в 1939 році кафедру оптики при Київському університеті, незмінним завідувачем якої він був до самої смерті (1975 рік). О.А. Шишловський весь свій талант віддав створенню нових напрямів оптичних досліджень на Україні, підготовці наукових та педагогічних кадрів для Академії наук України, вищих навчальних закладів та виробничих підприємств республіки. Завдяки зусиллям вченого та його учнів на заводах і наукових підприємствах Києва і України були впроваджені сучасні методи спектрального аналізу металів та сплавів, закладені фундаментальні основи спектроскопії рідин та газів, спектроскопії твердого тіла, зокрема, спектроскопії напівпровідників, металооптики та спектроеліпсометри, розрахунку та конструювання оптичних систем, лазерної спектроскопії та нелінійної оптики.
Кафедра оптики, очолювана проф. О.А. Шишловським, завжди підтримувала тісні контакти з виробництвом у галузі розробки нових оптичних приладів і оптичних методик контролю виробничого процесу.
Олександр Андрійович визначався доброзичливим, чуйним ставленням до молодих науковців. Вміння правильно підбирати молоді кадри, створювати атмосферу їх творчого розвитку сприяло тому, що багато його безпосередніх учнів та випускників кафедри оптики стали видатними вченими. Це академіки НАН України І.С. Горбань та М.П. Лисиця, член-кореспондент НАН України М.У. Білий, І.І. Конділенко, М.С. Соскін, член-кореспондент РАН В.Б. Тимофеєв та ін. Серед випускників кафедри оптики 10 лауреатів Державних премій та премій НАНУ, понад 30 докторів наук та понад 160 кандидатів наук.
Гуртовий Михайло Єфремович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Гуртовий Михайло Єфремович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1940 до 1941
Кандидат фізико-математичних. наук, професор. Трудову діяльність почав з 1929 після закінчення електропрофесійної школи. Працював електромонтером на заводі “Ленінська кузня”. В 1931 поступив на фізичне відділення фіз.-мат. ф-ту Київ. ун-ту (стаціонар) і продовжував працювати на заводі до закінчення ун-ту, суміщаючи навчання на денному відділенні з роботою. У 1936 був рекомендований до аспірантури по к-ри електрофізики. В 1939 захистив канд. дисертацію, в 1940. присвоєно звання доцента. В Київ. ун-ті працював з травня 1937 на кафедрі електрофізики. Весною 1940 після розділу фіз.-мат. ф-ту на фізичн. і мех.-мат. був призначений першим деканом фіз. ф-ту та Головою Вченої ради фіз. та мех.-мат. ф-тів.
Коли почалася Велика Вітчизняна війна він, відмовився від броні, добровільно пішов на фронт і в складі стрілецького полку пройшов шлях від Москви до Берліна.
Після демобілізації працював доцентом кафедри фізики. Потім Михайло Єфремович був направлений на довгострокове стажування до акад. І.В. Курчатова. З кінця 1951 р. перейшов повністю на роботу в КДУ. В червні 1971 р. був обраний на посаду професора кафедри ядерної фізики КДУ.
За 40 років роботи в КДУ він читав на фізичному факультеті всі курси циклу загальної фізики: механіку, молекулярну фізику, електрику, оптику, атомну фізику. З 1956 р., коли в навчальний план було введено курс ядерної фізики, він беззмінно читав цей курс.
Переважна більшість професорсько-викладацького складу фізичн. факультету та основного ядра наукових кадрів І-ту ядерних досліджень АН України є його вихованцями.
Наукова робота в області фізичної електроніки та ядерної фізики. В роботі, виконаній спільно з Г.І. Коваленком (1940), була вперше експериментально і теоретично доведена можливість одержання струму насичення в діоді без зовнішньої різниці потенціалів, що лягло в основу термоемісійного методу прямого перетворення теплової енергії в електричну. Проводив дослідження по спектрометрії швидких нейтронів. Під його керівництвом був створений спектрометр швидких нейтронів по часу прольоту з унікальними параметрами і одержано ряд нових даних про взаємодію швидких нейтронів з ядрами. Опубліковано понад 50 наукових робіт.
Нагороджений орденом Червоної Зірки, 10-ю медалями, іменним альбомом за штурм Берліну.
Помер 11.09.1981. Похований на Байковому кладовищі.
Яковкін Авенір Олександрович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Яковкін Авенір Олександрович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1948 до 1950
Народився 21 травня 1887 р. в Благовіщенському заводі. В 1910 р. закінчив Казанський університет. В 1910-1937 рр. працював в обсерваторії ім. Енгельгардт (з 1927 р. – директор). Одночасно в 1916-1937 рр. викладав в Казанському утверситеті (з 1926 – професор).В 1937-1945 рр. очолював кафедру астрономії Уральського університету (в 1939-1943 рр. – декан фізико-математичного факультету), в 1945-1951 рр. працював в Київському університеті (професор, зав. відділом обсерваторії), в 1951-1967 рр. – в Головній астрономічній обсерваторії АН УРСР (в 1952-1959 рр. – директор).
Основні наукові роботи присвячені вивченню обертання Місяця і його фігури. 3 1915 по 1931 рр. виконав великий ряд спостережень на гелюметрі обсерваторії ім. В.П.Енгельгардта, в результаті обробки яких отримав кращі значения постійних фізичноі лібрації Місяця. Встановив залежність місячного радіуса від оптичноі лібрації по широті (ефект Яковкіна) і запропонував для пояснения цієі залежності низку моделей фігури Місяця. Займався також розв’язуванням деяких задач теоретичноі астрономії. Автор низки оригінальних приладів і пристроїв для розв’язування різних астрономічних задач, зокрема, механічноі машини для передобчислень покрить зірок Місяцем. Основні результати досліджень Яковкіна А.О. викладено в його роботах “Постоянные физической либрации Луны, выведенные из наблюдений Т.Банахевича в 1910-1915 гг.” (1928), “Вращение и фигура Луны” (ч. 1-2,1939, 1945) “Формулы и эфемериды для полевых наблюдений на Луне” (в соавторстве, 1964).
Крім наукової’ роботи, Авенір Олександрович багато уваги і часу приділяв педагогічній діяльності. Він був організованою людиноюі не шкодував часу на обдумування і нотування своїх міркувань, результатів діяльності. Процитую його запис за 1926 р.: “… передне, прочитаних мною курсів:
Теоретична астрономія (протягом 5 років); Семінари з теоретичної астрономії (протягом 8 років);
Теорія прецесії і нутації; Визначення еліптичних орбіт (включаючи нові методи); Методи наукових обчислень (3 роки); Астрофотометрія (з 1922 р. по даний час); Астрофотографія (з 1922 р. по даний час); Астроспектроскопія (з 1922 р. по даний час).
В 1918-1919 рр. був лектором астрономії у Вищому педагопчному інституті. Паралельно з читанням курсів вів, починаючи з 1914 р. до цього часу, систематичні спостереження на Енгельгардівській обсерваторії, спочатку як асистент Казанської обсерваторії , а потім, з жовтня 1919 р., як астроном-спостерігач Енгельгардівської обсерваторії.
Помер Яковкін А.О. 18 листопада 1974р.
Жмудський Олександр Захарович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Жмудський Олександр Захарович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1946 до 1948 а потім з 1951 до 1956.
Народився 8 березня 1910 р. у с. Тарасівці (нині Пологівського району За-порізької області).
1940 р. О. 3. Жмудський успішно захистив кандидатську дисертацію, а 27 червня 1941 р. пішов добровольцем на фронт. Він був учасником бойових дій у складі 26-і армії, тричі поранений. За мужність та героїзм, проявлені під час бойових дій, нагороджений орденами Вітчизняної війни, Червоної зірки та вісьмома медалями.
Після демобілізації, у травні 1946 р., Олександр Захарович повернувся до університету та очолив новостворену кафедру загальної фізики, завідувачем якої незміно працював до 1982 р. 3 1950-го до 1956 р. О. 3. Жмудський був деканом фізичного факультету. Протягом 21 року (1956-1977 рр.) працював на посаді проректора з наукової роботи Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.
О. 3. Жмудський – відомий учений у галузі фізичного матеріалознавства, рентгенівського аналізу, філософських питань природознавства. Його наукові дослідження пов’язані з фізикою рентгенівських променів та рентгеноструктурним аналізом. Учений розробив метод точного рентгенографування великих виробничих зразків металів і сплавів, виконав комплекс експериментальних досліджень рентгенівських емісійних спектрів кратньоіонізованих атомів. Олександр Захарович опублікував понад 250 наукових праць, з яких 16 – монографії та навчальні посібники.
За заслуги у пропаганді наукових знань О. 3. Жмудський був нагороджений знаком «За активну роботу в товаристві «Знания» та вищою нагородою товариства «Знания» – медаллю імені С. I. Вавилова «За видатний внесок у пропаганду наукових знань». За значний внесок у розвиток вітчизняної науки, подготовку науково-педагогічних кадрів і спеціалістів народного господар-ства та культури його нагороджено орденами Лента, Трудового червоного прапора та «Знак пошани», присвоєно звання заслуженого діяча науки УРСР.
Шишловський Олександр Андрійович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Шишловський Олександр Андрійович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1950 до 1951 а потім з 1956 до 1958.
Трудове життя Олександра Шишловського почалося рано. Працював електриком на Донбасі. Закінчив робітфак, вступив до Московського університету на фізичний факультет. Враховуючи його неабиякі наукові здібності, академік С.І. Вавилов залишив Олександра Шишловського після закінчення навчання в аспірантурі для роботи в Державному оптичному Інституті. Будучи видатним ученим, С.І. Вавилов розумів перспективнють оптики і пізніше, в 1939 році, направив талановитого учня О.А. Шишловського для розвитку наукових досліджень та підготовки оптичних кадрів на Україну.
Заснувавши в 1939 році кафедру оптики при Київському університеті, незмінним завідувачем якої він був до самої смерті (1975 рік). О.А. Шишловський весь свій талант віддав створенню нових напрямів оптичних досліджень на Україні, підготовці наукових та педагогічних кадрів для Академії наук України, вищих навчальних закладів та виробничих підприємств республіки. Завдяки зусиллям вченого та його учнів на заводах і наукових підприємствах Києва і України були впроваджені сучасні методи спектрального аналізу металів та сплавів, закладені фундаментальні основи спектроскопії рідин та газів, спектроскопії твердого тіла, зокрема, спектроскопії напівпровідників, металооптики та спектроеліпсометри, розрахунку та конструювання оптичних систем, лазерної спектроскопії та нелінійної оптики.
Кафедра оптики, очолювана проф. О.А. Шишловським, завжди підтримувала тісні контакти з виробництвом у галузі розробки нових оптичних приладів і оптичних методик контролю виробничого процесу.
Олександр Андрійович визначався доброзичливим, чуйним ставленням до молодих науковців. Вміння правильно підбирати молоді кадри, створювати атмосферу їх творчого розвитку сприяло тому, що багато його безпосередніх учнів та випускників кафедри оптики стали видатними вченими. Це академіки НАН України І.С. Горбань та М.П. Лисиця, член-кореспондент НАН України М.У. Білий, І.І. Конділенко, М.С. Соскін, член-кореспондент РАН В.Б. Тимофеєв та ін. Серед випускників кафедри оптики 10 лауреатів Державних премій та премій НАНУ, понад 30 докторів наук та понад 160 кандидатів наук.
Гуртовий Михайло Єфремович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Гуртовий Михайло Єфремович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1940 до 1941
Кандидат фізико-математичних. наук, професор. Трудову діяльність почав з 1929 після закінчення електропрофесійної школи. Працював електромонтером на заводі “Ленінська кузня”. В 1931 поступив на фізичне відділення фіз.-мат. ф-ту Київ. ун-ту (стаціонар) і продовжував працювати на заводі до закінчення ун-ту, суміщаючи навчання на денному відділенні з роботою. У 1936 був рекомендований до аспірантури по к-ри електрофізики. В 1939 захистив канд. дисертацію, в 1940. присвоєно звання доцента. В Київ. ун-ті працював з травня 1937 на кафедрі електрофізики. Весною 1940 після розділу фіз.-мат. ф-ту на фізичн. і мех.-мат. був призначений першим деканом фіз. ф-ту та Головою Вченої ради фіз. та мех.-мат. ф-тів.
Коли почалася Велика Вітчизняна війна він, відмовився від броні, добровільно пішов на фронт і в складі стрілецького полку пройшов шлях від Москви до Берліна.
Після демобілізації працював доцентом кафедри фізики. Потім Михайло Єфремович був направлений на довгострокове стажування до акад. І.В. Курчатова. З кінця 1951 р. перейшов повністю на роботу в КДУ. В червні 1971 р. був обраний на посаду професора кафедри ядерної фізики КДУ.
За 40 років роботи в КДУ він читав на фізичному факультеті всі курси циклу загальної фізики: механіку, молекулярну фізику, електрику, оптику, атомну фізику. З 1956 р., коли в навчальний план було введено курс ядерної фізики, він беззмінно читав цей курс.
Переважна більшість професорсько-викладацького складу фізичн. факультету та основного ядра наукових кадрів І-ту ядерних досліджень АН України є його вихованцями.
Наукова робота в області фізичної електроніки та ядерної фізики. В роботі, виконаній спільно з Г.І. Коваленком (1940), була вперше експериментально і теоретично доведена можливість одержання струму насичення в діоді без зовнішньої різниці потенціалів, що лягло в основу термоемісійного методу прямого перетворення теплової енергії в електричну. Проводив дослідження по спектрометрії швидких нейтронів. Під його керівництвом був створений спектрометр швидких нейтронів по часу прольоту з унікальними параметрами і одержано ряд нових даних про взаємодію швидких нейтронів з ядрами. Опубліковано понад 50 наукових робіт.
Нагороджений орденом Червоної Зірки, 10-ю медалями, іменним альбомом за штурм Берліну.
Помер 11.09.1981. Похований на Байковому кладовищі.
Яковкін Авенір Олександрович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Яковкін Авенір Олександрович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1948 до 1950
Народився 21 травня 1887 р. в Благовіщенському заводі. В 1910 р. закінчив Казанський університет. В 1910-1937 рр. працював в обсерваторії ім. Енгельгардт (з 1927 р. – директор). Одночасно в 1916-1937 рр. викладав в Казанському утверситеті (з 1926 – професор).В 1937-1945 рр. очолював кафедру астрономії Уральського університету (в 1939-1943 рр. – декан фізико-математичного факультету), в 1945-1951 рр. працював в Київському університеті (професор, зав. відділом обсерваторії), в 1951-1967 рр. – в Головній астрономічній обсерваторії АН УРСР (в 1952-1959 рр. – директор).
Основні наукові роботи присвячені вивченню обертання Місяця і його фігури. 3 1915 по 1931 рр. виконав великий ряд спостережень на гелюметрі обсерваторії ім. В.П.Енгельгардта, в результаті обробки яких отримав кращі значения постійних фізичноі лібрації Місяця. Встановив залежність місячного радіуса від оптичноі лібрації по широті (ефект Яковкіна) і запропонував для пояснения цієі залежності низку моделей фігури Місяця. Займався також розв’язуванням деяких задач теоретичноі астрономії. Автор низки оригінальних приладів і пристроїв для розв’язування різних астрономічних задач, зокрема, механічноі машини для передобчислень покрить зірок Місяцем. Основні результати досліджень Яковкіна А.О. викладено в його роботах “Постоянные физической либрации Луны, выведенные из наблюдений Т.Банахевича в 1910-1915 гг.” (1928), “Вращение и фигура Луны” (ч. 1-2,1939, 1945) “Формулы и эфемериды для полевых наблюдений на Луне” (в соавторстве, 1964).
Крім наукової’ роботи, Авенір Олександрович багато уваги і часу приділяв педагогічній діяльності. Він був організованою людиноюі не шкодував часу на обдумування і нотування своїх міркувань, результатів діяльності. Процитую його запис за 1926 р.: “… передне, прочитаних мною курсів:
Теоретична астрономія (протягом 5 років); Семінари з теоретичної астрономії (протягом 8 років);
Теорія прецесії і нутації; Визначення еліптичних орбіт (включаючи нові методи); Методи наукових обчислень (3 роки); Астрофотометрія (з 1922 р. по даний час); Астрофотографія (з 1922 р. по даний час); Астроспектроскопія (з 1922 р. по даний час).
В 1918-1919 рр. був лектором астрономії у Вищому педагопчному інституті. Паралельно з читанням курсів вів, починаючи з 1914 р. до цього часу, систематичні спостереження на Енгельгардівській обсерваторії, спочатку як асистент Казанської обсерваторії , а потім, з жовтня 1919 р., як астроном-спостерігач Енгельгардівської обсерваторії.
Помер Яковкін А.О. 18 листопада 1974р.
Жмудський Олександр Захарович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Жмудський Олександр Захарович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1946 до 1948 а потім з 1951 до 1956.
Народився 8 березня 1910 р. у с. Тарасівці (нині Пологівського району За-порізької області).
1940 р. О. 3. Жмудський успішно захистив кандидатську дисертацію, а 27 червня 1941 р. пішов добровольцем на фронт. Він був учасником бойових дій у складі 26-і армії, тричі поранений. За мужність та героїзм, проявлені під час бойових дій, нагороджений орденами Вітчизняної війни, Червоної зірки та вісьмома медалями.
Після демобілізації, у травні 1946 р., Олександр Захарович повернувся до університету та очолив новостворену кафедру загальної фізики, завідувачем якої незміно працював до 1982 р. 3 1950-го до 1956 р. О. 3. Жмудський був деканом фізичного факультету. Протягом 21 року (1956-1977 рр.) працював на посаді проректора з наукової роботи Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.
О. 3. Жмудський – відомий учений у галузі фізичного матеріалознавства, рентгенівського аналізу, філософських питань природознавства. Його наукові дослідження пов’язані з фізикою рентгенівських променів та рентгеноструктурним аналізом. Учений розробив метод точного рентгенографування великих виробничих зразків металів і сплавів, виконав комплекс експериментальних досліджень рентгенівських емісійних спектрів кратньоіонізованих атомів. Олександр Захарович опублікував понад 250 наукових праць, з яких 16 – монографії та навчальні посібники.
За заслуги у пропаганді наукових знань О. 3. Жмудський був нагороджений знаком «За активну роботу в товаристві «Знания» та вищою нагородою товариства «Знания» – медаллю імені С. I. Вавилова «За видатний внесок у пропаганду наукових знань». За значний внесок у розвиток вітчизняної науки, подготовку науково-педагогічних кадрів і спеціалістів народного господар-ства та культури його нагороджено орденами Лента, Трудового червоного прапора та «Знак пошани», присвоєно звання заслуженого діяча науки УРСР.
Шишловський Олександр Андрійович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Шишловський Олександр Андрійович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1950 до 1951 а потім з 1956 до 1958.
Трудове життя Олександра Шишловського почалося рано. Працював електриком на Донбасі. Закінчив робітфак, вступив до Московського університету на фізичний факультет. Враховуючи його неабиякі наукові здібності, академік С.І. Вавилов залишив Олександра Шишловського після закінчення навчання в аспірантурі для роботи в Державному оптичному Інституті. Будучи видатним ученим, С.І. Вавилов розумів перспективнють оптики і пізніше, в 1939 році, направив талановитого учня О.А. Шишловського для розвитку наукових досліджень та підготовки оптичних кадрів на Україну.
Заснувавши в 1939 році кафедру оптики при Київському університеті, незмінним завідувачем якої він був до самої смерті (1975 рік). О.А. Шишловський весь свій талант віддав створенню нових напрямів оптичних досліджень на Україні, підготовці наукових та педагогічних кадрів для Академії наук України, вищих навчальних закладів та виробничих підприємств республіки. Завдяки зусиллям вченого та його учнів на заводах і наукових підприємствах Києва і України були впроваджені сучасні методи спектрального аналізу металів та сплавів, закладені фундаментальні основи спектроскопії рідин та газів, спектроскопії твердого тіла, зокрема, спектроскопії напівпровідників, металооптики та спектроеліпсометри, розрахунку та конструювання оптичних систем, лазерної спектроскопії та нелінійної оптики.
Кафедра оптики, очолювана проф. О.А. Шишловським, завжди підтримувала тісні контакти з виробництвом у галузі розробки нових оптичних приладів і оптичних методик контролю виробничого процесу.
Олександр Андрійович визначався доброзичливим, чуйним ставленням до молодих науковців. Вміння правильно підбирати молоді кадри, створювати атмосферу їх творчого розвитку сприяло тому, що багато його безпосередніх учнів та випускників кафедри оптики стали видатними вченими. Це академіки НАН України І.С. Горбань та М.П. Лисиця, член-кореспондент НАН України М.У. Білий, І.І. Конділенко, М.С. Соскін, член-кореспондент РАН В.Б. Тимофеєв та ін. Серед випускників кафедри оптики 10 лауреатів Державних премій та премій НАНУ, понад 30 докторів наук та понад 160 кандидатів наук.
Гуртовий Михайло Єфремович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Гуртовий Михайло Єфремович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1940 до 1941
Кандидат фізико-математичних. наук, професор. Трудову діяльність почав з 1929 після закінчення електропрофесійної школи. Працював електромонтером на заводі “Ленінська кузня”. В 1931 поступив на фізичне відділення фіз.-мат. ф-ту Київ. ун-ту (стаціонар) і продовжував працювати на заводі до закінчення ун-ту, суміщаючи навчання на денному відділенні з роботою. У 1936 був рекомендований до аспірантури по к-ри електрофізики. В 1939 захистив канд. дисертацію, в 1940. присвоєно звання доцента. В Київ. ун-ті працював з травня 1937 на кафедрі електрофізики. Весною 1940 після розділу фіз.-мат. ф-ту на фізичн. і мех.-мат. був призначений першим деканом фіз. ф-ту та Головою Вченої ради фіз. та мех.-мат. ф-тів.
Коли почалася Велика Вітчизняна війна він, відмовився від броні, добровільно пішов на фронт і в складі стрілецького полку пройшов шлях від Москви до Берліна.
Після демобілізації працював доцентом кафедри фізики. Потім Михайло Єфремович був направлений на довгострокове стажування до акад. І.В. Курчатова. З кінця 1951 р. перейшов повністю на роботу в КДУ. В червні 1971 р. був обраний на посаду професора кафедри ядерної фізики КДУ.
За 40 років роботи в КДУ він читав на фізичному факультеті всі курси циклу загальної фізики: механіку, молекулярну фізику, електрику, оптику, атомну фізику. З 1956 р., коли в навчальний план було введено курс ядерної фізики, він беззмінно читав цей курс.
Переважна більшість професорсько-викладацького складу фізичн. факультету та основного ядра наукових кадрів І-ту ядерних досліджень АН України є його вихованцями.
Наукова робота в області фізичної електроніки та ядерної фізики. В роботі, виконаній спільно з Г.І. Коваленком (1940), була вперше експериментально і теоретично доведена можливість одержання струму насичення в діоді без зовнішньої різниці потенціалів, що лягло в основу термоемісійного методу прямого перетворення теплової енергії в електричну. Проводив дослідження по спектрометрії швидких нейтронів. Під його керівництвом був створений спектрометр швидких нейтронів по часу прольоту з унікальними параметрами і одержано ряд нових даних про взаємодію швидких нейтронів з ядрами. Опубліковано понад 50 наукових робіт.
Нагороджений орденом Червоної Зірки, 10-ю медалями, іменним альбомом за штурм Берліну.
Помер 11.09.1981. Похований на Байковому кладовищі.
Яковкін Авенір Олександрович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Яковкін Авенір Олександрович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1948 до 1950
Народився 21 травня 1887 р. в Благовіщенському заводі. В 1910 р. закінчив Казанський університет. В 1910-1937 рр. працював в обсерваторії ім. Енгельгардт (з 1927 р. – директор). Одночасно в 1916-1937 рр. викладав в Казанському утверситеті (з 1926 – професор).В 1937-1945 рр. очолював кафедру астрономії Уральського університету (в 1939-1943 рр. – декан фізико-математичного факультету), в 1945-1951 рр. працював в Київському університеті (професор, зав. відділом обсерваторії), в 1951-1967 рр. – в Головній астрономічній обсерваторії АН УРСР (в 1952-1959 рр. – директор).
Основні наукові роботи присвячені вивченню обертання Місяця і його фігури. 3 1915 по 1931 рр. виконав великий ряд спостережень на гелюметрі обсерваторії ім. В.П.Енгельгардта, в результаті обробки яких отримав кращі значения постійних фізичноі лібрації Місяця. Встановив залежність місячного радіуса від оптичноі лібрації по широті (ефект Яковкіна) і запропонував для пояснения цієі залежності низку моделей фігури Місяця. Займався також розв’язуванням деяких задач теоретичноі астрономії. Автор низки оригінальних приладів і пристроїв для розв’язування різних астрономічних задач, зокрема, механічноі машини для передобчислень покрить зірок Місяцем. Основні результати досліджень Яковкіна А.О. викладено в його роботах “Постоянные физической либрации Луны, выведенные из наблюдений Т.Банахевича в 1910-1915 гг.” (1928), “Вращение и фигура Луны” (ч. 1-2,1939, 1945) “Формулы и эфемериды для полевых наблюдений на Луне” (в соавторстве, 1964).
Крім наукової’ роботи, Авенір Олександрович багато уваги і часу приділяв педагогічній діяльності. Він був організованою людиноюі не шкодував часу на обдумування і нотування своїх міркувань, результатів діяльності. Процитую його запис за 1926 р.: “… передне, прочитаних мною курсів:
Теоретична астрономія (протягом 5 років); Семінари з теоретичної астрономії (протягом 8 років);
Теорія прецесії і нутації; Визначення еліптичних орбіт (включаючи нові методи); Методи наукових обчислень (3 роки); Астрофотометрія (з 1922 р. по даний час); Астрофотографія (з 1922 р. по даний час); Астроспектроскопія (з 1922 р. по даний час).
В 1918-1919 рр. був лектором астрономії у Вищому педагопчному інституті. Паралельно з читанням курсів вів, починаючи з 1914 р. до цього часу, систематичні спостереження на Енгельгардівській обсерваторії, спочатку як асистент Казанської обсерваторії , а потім, з жовтня 1919 р., як астроном-спостерігач Енгельгардівської обсерваторії.
Помер Яковкін А.О. 18 листопада 1974р.
Жмудський Олександр Захарович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Жмудський Олександр Захарович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1946 до 1948 а потім з 1951 до 1956.
Народився 8 березня 1910 р. у с. Тарасівці (нині Пологівського району За-порізької області).
1940 р. О. 3. Жмудський успішно захистив кандидатську дисертацію, а 27 червня 1941 р. пішов добровольцем на фронт. Він був учасником бойових дій у складі 26-і армії, тричі поранений. За мужність та героїзм, проявлені під час бойових дій, нагороджений орденами Вітчизняної війни, Червоної зірки та вісьмома медалями.
Після демобілізації, у травні 1946 р., Олександр Захарович повернувся до університету та очолив новостворену кафедру загальної фізики, завідувачем якої незміно працював до 1982 р. 3 1950-го до 1956 р. О. 3. Жмудський був деканом фізичного факультету. Протягом 21 року (1956-1977 рр.) працював на посаді проректора з наукової роботи Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.
О. 3. Жмудський – відомий учений у галузі фізичного матеріалознавства, рентгенівського аналізу, філософських питань природознавства. Його наукові дослідження пов’язані з фізикою рентгенівських променів та рентгеноструктурним аналізом. Учений розробив метод точного рентгенографування великих виробничих зразків металів і сплавів, виконав комплекс експериментальних досліджень рентгенівських емісійних спектрів кратньоіонізованих атомів. Олександр Захарович опублікував понад 250 наукових праць, з яких 16 – монографії та навчальні посібники.
За заслуги у пропаганді наукових знань О. 3. Жмудський був нагороджений знаком «За активну роботу в товаристві «Знания» та вищою нагородою товариства «Знания» – медаллю імені С. I. Вавилова «За видатний внесок у пропаганду наукових знань». За значний внесок у розвиток вітчизняної науки, подготовку науково-педагогічних кадрів і спеціалістів народного господар-ства та культури його нагороджено орденами Лента, Трудового червоного прапора та «Знак пошани», присвоєно звання заслуженого діяча науки УРСР.
Шишловський Олександр Андрійович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Шишловський Олександр Андрійович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1950 до 1951 а потім з 1956 до 1958.
Трудове життя Олександра Шишловського почалося рано. Працював електриком на Донбасі. Закінчив робітфак, вступив до Московського університету на фізичний факультет. Враховуючи його неабиякі наукові здібності, академік С.І. Вавилов залишив Олександра Шишловського після закінчення навчання в аспірантурі для роботи в Державному оптичному Інституті. Будучи видатним ученим, С.І. Вавилов розумів перспективнють оптики і пізніше, в 1939 році, направив талановитого учня О.А. Шишловського для розвитку наукових досліджень та підготовки оптичних кадрів на Україну.
Заснувавши в 1939 році кафедру оптики при Київському університеті, незмінним завідувачем якої він був до самої смерті (1975 рік). О.А. Шишловський весь свій талант віддав створенню нових напрямів оптичних досліджень на Україні, підготовці наукових та педагогічних кадрів для Академії наук України, вищих навчальних закладів та виробничих підприємств республіки. Завдяки зусиллям вченого та його учнів на заводах і наукових підприємствах Києва і України були впроваджені сучасні методи спектрального аналізу металів та сплавів, закладені фундаментальні основи спектроскопії рідин та газів, спектроскопії твердого тіла, зокрема, спектроскопії напівпровідників, металооптики та спектроеліпсометри, розрахунку та конструювання оптичних систем, лазерної спектроскопії та нелінійної оптики.
Кафедра оптики, очолювана проф. О.А. Шишловським, завжди підтримувала тісні контакти з виробництвом у галузі розробки нових оптичних приладів і оптичних методик контролю виробничого процесу.
Олександр Андрійович визначався доброзичливим, чуйним ставленням до молодих науковців. Вміння правильно підбирати молоді кадри, створювати атмосферу їх творчого розвитку сприяло тому, що багато його безпосередніх учнів та випускників кафедри оптики стали видатними вченими. Це академіки НАН України І.С. Горбань та М.П. Лисиця, член-кореспондент НАН України М.У. Білий, І.І. Конділенко, М.С. Соскін, член-кореспондент РАН В.Б. Тимофеєв та ін. Серед випускників кафедри оптики 10 лауреатів Державних премій та премій НАНУ, понад 30 докторів наук та понад 160 кандидатів наук.
Гуртовий Михайло Єфремович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Гуртовий Михайло Єфремович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1940 до 1941
Кандидат фізико-математичних. наук, професор. Трудову діяльність почав з 1929 після закінчення електропрофесійної школи. Працював електромонтером на заводі “Ленінська кузня”. В 1931 поступив на фізичне відділення фіз.-мат. ф-ту Київ. ун-ту (стаціонар) і продовжував працювати на заводі до закінчення ун-ту, суміщаючи навчання на денному відділенні з роботою. У 1936 був рекомендований до аспірантури по к-ри електрофізики. В 1939 захистив канд. дисертацію, в 1940. присвоєно звання доцента. В Київ. ун-ті працював з травня 1937 на кафедрі електрофізики. Весною 1940 після розділу фіз.-мат. ф-ту на фізичн. і мех.-мат. був призначений першим деканом фіз. ф-ту та Головою Вченої ради фіз. та мех.-мат. ф-тів.
Коли почалася Велика Вітчизняна війна він, відмовився від броні, добровільно пішов на фронт і в складі стрілецького полку пройшов шлях від Москви до Берліна.
Після демобілізації працював доцентом кафедри фізики. Потім Михайло Єфремович був направлений на довгострокове стажування до акад. І.В. Курчатова. З кінця 1951 р. перейшов повністю на роботу в КДУ. В червні 1971 р. був обраний на посаду професора кафедри ядерної фізики КДУ.
За 40 років роботи в КДУ він читав на фізичному факультеті всі курси циклу загальної фізики: механіку, молекулярну фізику, електрику, оптику, атомну фізику. З 1956 р., коли в навчальний план було введено курс ядерної фізики, він беззмінно читав цей курс.
Переважна більшість професорсько-викладацького складу фізичн. факультету та основного ядра наукових кадрів І-ту ядерних досліджень АН України є його вихованцями.
Наукова робота в області фізичної електроніки та ядерної фізики. В роботі, виконаній спільно з Г.І. Коваленком (1940), була вперше експериментально і теоретично доведена можливість одержання струму насичення в діоді без зовнішньої різниці потенціалів, що лягло в основу термоемісійного методу прямого перетворення теплової енергії в електричну. Проводив дослідження по спектрометрії швидких нейтронів. Під його керівництвом був створений спектрометр швидких нейтронів по часу прольоту з унікальними параметрами і одержано ряд нових даних про взаємодію швидких нейтронів з ядрами. Опубліковано понад 50 наукових робіт.
Нагороджений орденом Червоної Зірки, 10-ю медалями, іменним альбомом за штурм Берліну.
Помер 11.09.1981. Похований на Байковому кладовищі.
Яковкін Авенір Олександрович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Яковкін Авенір Олександрович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1948 до 1950
Народився 21 травня 1887 р. в Благовіщенському заводі. В 1910 р. закінчив Казанський університет. В 1910-1937 рр. працював в обсерваторії ім. Енгельгардт (з 1927 р. – директор). Одночасно в 1916-1937 рр. викладав в Казанському утверситеті (з 1926 – професор).В 1937-1945 рр. очолював кафедру астрономії Уральського університету (в 1939-1943 рр. – декан фізико-математичного факультету), в 1945-1951 рр. працював в Київському університеті (професор, зав. відділом обсерваторії), в 1951-1967 рр. – в Головній астрономічній обсерваторії АН УРСР (в 1952-1959 рр. – директор).
Основні наукові роботи присвячені вивченню обертання Місяця і його фігури. 3 1915 по 1931 рр. виконав великий ряд спостережень на гелюметрі обсерваторії ім. В.П.Енгельгардта, в результаті обробки яких отримав кращі значения постійних фізичноі лібрації Місяця. Встановив залежність місячного радіуса від оптичноі лібрації по широті (ефект Яковкіна) і запропонував для пояснения цієі залежності низку моделей фігури Місяця. Займався також розв’язуванням деяких задач теоретичноі астрономії. Автор низки оригінальних приладів і пристроїв для розв’язування різних астрономічних задач, зокрема, механічноі машини для передобчислень покрить зірок Місяцем. Основні результати досліджень Яковкіна А.О. викладено в його роботах “Постоянные физической либрации Луны, выведенные из наблюдений Т.Банахевича в 1910-1915 гг.” (1928), “Вращение и фигура Луны” (ч. 1-2,1939, 1945) “Формулы и эфемериды для полевых наблюдений на Луне” (в соавторстве, 1964).
Крім наукової’ роботи, Авенір Олександрович багато уваги і часу приділяв педагогічній діяльності. Він був організованою людиноюі не шкодував часу на обдумування і нотування своїх міркувань, результатів діяльності. Процитую його запис за 1926 р.: “… передне, прочитаних мною курсів:
Теоретична астрономія (протягом 5 років); Семінари з теоретичної астрономії (протягом 8 років);
Теорія прецесії і нутації; Визначення еліптичних орбіт (включаючи нові методи); Методи наукових обчислень (3 роки); Астрофотометрія (з 1922 р. по даний час); Астрофотографія (з 1922 р. по даний час); Астроспектроскопія (з 1922 р. по даний час).
В 1918-1919 рр. був лектором астрономії у Вищому педагопчному інституті. Паралельно з читанням курсів вів, починаючи з 1914 р. до цього часу, систематичні спостереження на Енгельгардівській обсерваторії, спочатку як асистент Казанської обсерваторії , а потім, з жовтня 1919 р., як астроном-спостерігач Енгельгардівської обсерваторії.
Помер Яковкін А.О. 18 листопада 1974р.
Жмудський Олександр Захарович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Жмудський Олександр Захарович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1946 до 1948 а потім з 1951 до 1956.
Народився 8 березня 1910 р. у с. Тарасівці (нині Пологівського району За-порізької області).
1940 р. О. 3. Жмудський успішно захистив кандидатську дисертацію, а 27 червня 1941 р. пішов добровольцем на фронт. Він був учасником бойових дій у складі 26-і армії, тричі поранений. За мужність та героїзм, проявлені під час бойових дій, нагороджений орденами Вітчизняної війни, Червоної зірки та вісьмома медалями.
Після демобілізації, у травні 1946 р., Олександр Захарович повернувся до університету та очолив новостворену кафедру загальної фізики, завідувачем якої незміно працював до 1982 р. 3 1950-го до 1956 р. О. 3. Жмудський був деканом фізичного факультету. Протягом 21 року (1956-1977 рр.) працював на посаді проректора з наукової роботи Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.
О. 3. Жмудський – відомий учений у галузі фізичного матеріалознавства, рентгенівського аналізу, філософських питань природознавства. Його наукові дослідження пов’язані з фізикою рентгенівських променів та рентгеноструктурним аналізом. Учений розробив метод точного рентгенографування великих виробничих зразків металів і сплавів, виконав комплекс експериментальних досліджень рентгенівських емісійних спектрів кратньоіонізованих атомів. Олександр Захарович опублікував понад 250 наукових праць, з яких 16 – монографії та навчальні посібники.
За заслуги у пропаганді наукових знань О. 3. Жмудський був нагороджений знаком «За активну роботу в товаристві «Знания» та вищою нагородою товариства «Знания» – медаллю імені С. I. Вавилова «За видатний внесок у пропаганду наукових знань». За значний внесок у розвиток вітчизняної науки, подготовку науково-педагогічних кадрів і спеціалістів народного господар-ства та культури його нагороджено орденами Лента, Трудового червоного прапора та «Знак пошани», присвоєно звання заслуженого діяча науки УРСР.
Шишловський Олександр Андрійович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Шишловський Олександр Андрійович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1950 до 1951 а потім з 1956 до 1958.
Трудове життя Олександра Шишловського почалося рано. Працював електриком на Донбасі. Закінчив робітфак, вступив до Московського університету на фізичний факультет. Враховуючи його неабиякі наукові здібності, академік С.І. Вавилов залишив Олександра Шишловського після закінчення навчання в аспірантурі для роботи в Державному оптичному Інституті. Будучи видатним ученим, С.І. Вавилов розумів перспективнють оптики і пізніше, в 1939 році, направив талановитого учня О.А. Шишловського для розвитку наукових досліджень та підготовки оптичних кадрів на Україну.
Заснувавши в 1939 році кафедру оптики при Київському університеті, незмінним завідувачем якої він був до самої смерті (1975 рік). О.А. Шишловський весь свій талант віддав створенню нових напрямів оптичних досліджень на Україні, підготовці наукових та педагогічних кадрів для Академії наук України, вищих навчальних закладів та виробничих підприємств республіки. Завдяки зусиллям вченого та його учнів на заводах і наукових підприємствах Києва і України були впроваджені сучасні методи спектрального аналізу металів та сплавів, закладені фундаментальні основи спектроскопії рідин та газів, спектроскопії твердого тіла, зокрема, спектроскопії напівпровідників, металооптики та спектроеліпсометри, розрахунку та конструювання оптичних систем, лазерної спектроскопії та нелінійної оптики.
Кафедра оптики, очолювана проф. О.А. Шишловським, завжди підтримувала тісні контакти з виробництвом у галузі розробки нових оптичних приладів і оптичних методик контролю виробничого процесу.
Олександр Андрійович визначався доброзичливим, чуйним ставленням до молодих науковців. Вміння правильно підбирати молоді кадри, створювати атмосферу їх творчого розвитку сприяло тому, що багато його безпосередніх учнів та випускників кафедри оптики стали видатними вченими. Це академіки НАН України І.С. Горбань та М.П. Лисиця, член-кореспондент НАН України М.У. Білий, І.І. Конділенко, М.С. Соскін, член-кореспондент РАН В.Б. Тимофеєв та ін. Серед випускників кафедри оптики 10 лауреатів Державних премій та премій НАНУ, понад 30 докторів наук та понад 160 кандидатів наук.
Гуртовий Михайло Єфремович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Гуртовий Михайло Єфремович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1940 до 1941
Кандидат фізико-математичних. наук, професор. Трудову діяльність почав з 1929 після закінчення електропрофесійної школи. Працював електромонтером на заводі “Ленінська кузня”. В 1931 поступив на фізичне відділення фіз.-мат. ф-ту Київ. ун-ту (стаціонар) і продовжував працювати на заводі до закінчення ун-ту, суміщаючи навчання на денному відділенні з роботою. У 1936 був рекомендований до аспірантури по к-ри електрофізики. В 1939 захистив канд. дисертацію, в 1940. присвоєно звання доцента. В Київ. ун-ті працював з травня 1937 на кафедрі електрофізики. Весною 1940 після розділу фіз.-мат. ф-ту на фізичн. і мех.-мат. був призначений першим деканом фіз. ф-ту та Головою Вченої ради фіз. та мех.-мат. ф-тів.
Коли почалася Велика Вітчизняна війна він, відмовився від броні, добровільно пішов на фронт і в складі стрілецького полку пройшов шлях від Москви до Берліна.
Після демобілізації працював доцентом кафедри фізики. Потім Михайло Єфремович був направлений на довгострокове стажування до акад. І.В. Курчатова. З кінця 1951 р. перейшов повністю на роботу в КДУ. В червні 1971 р. був обраний на посаду професора кафедри ядерної фізики КДУ.
За 40 років роботи в КДУ він читав на фізичному факультеті всі курси циклу загальної фізики: механіку, молекулярну фізику, електрику, оптику, атомну фізику. З 1956 р., коли в навчальний план було введено курс ядерної фізики, він беззмінно читав цей курс.
Переважна більшість професорсько-викладацького складу фізичн. факультету та основного ядра наукових кадрів І-ту ядерних досліджень АН України є його вихованцями.
Наукова робота в області фізичної електроніки та ядерної фізики. В роботі, виконаній спільно з Г.І. Коваленком (1940), була вперше експериментально і теоретично доведена можливість одержання струму насичення в діоді без зовнішньої різниці потенціалів, що лягло в основу термоемісійного методу прямого перетворення теплової енергії в електричну. Проводив дослідження по спектрометрії швидких нейтронів. Під його керівництвом був створений спектрометр швидких нейтронів по часу прольоту з унікальними параметрами і одержано ряд нових даних про взаємодію швидких нейтронів з ядрами. Опубліковано понад 50 наукових робіт.
Нагороджений орденом Червоної Зірки, 10-ю медалями, іменним альбомом за штурм Берліну.
Помер 11.09.1981. Похований на Байковому кладовищі.
Яковкін Авенір Олександрович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Яковкін Авенір Олександрович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1948 до 1950
Народився 21 травня 1887 р. в Благовіщенському заводі. В 1910 р. закінчив Казанський університет. В 1910-1937 рр. працював в обсерваторії ім. Енгельгардт (з 1927 р. – директор). Одночасно в 1916-1937 рр. викладав в Казанському утверситеті (з 1926 – професор).В 1937-1945 рр. очолював кафедру астрономії Уральського університету (в 1939-1943 рр. – декан фізико-математичного факультету), в 1945-1951 рр. працював в Київському університеті (професор, зав. відділом обсерваторії), в 1951-1967 рр. – в Головній астрономічній обсерваторії АН УРСР (в 1952-1959 рр. – директор).
Основні наукові роботи присвячені вивченню обертання Місяця і його фігури. 3 1915 по 1931 рр. виконав великий ряд спостережень на гелюметрі обсерваторії ім. В.П.Енгельгардта, в результаті обробки яких отримав кращі значения постійних фізичноі лібрації Місяця. Встановив залежність місячного радіуса від оптичноі лібрації по широті (ефект Яковкіна) і запропонував для пояснения цієі залежності низку моделей фігури Місяця. Займався також розв’язуванням деяких задач теоретичноі астрономії. Автор низки оригінальних приладів і пристроїв для розв’язування різних астрономічних задач, зокрема, механічноі машини для передобчислень покрить зірок Місяцем. Основні результати досліджень Яковкіна А.О. викладено в його роботах “Постоянные физической либрации Луны, выведенные из наблюдений Т.Банахевича в 1910-1915 гг.” (1928), “Вращение и фигура Луны” (ч. 1-2,1939, 1945) “Формулы и эфемериды для полевых наблюдений на Луне” (в соавторстве, 1964).
Крім наукової’ роботи, Авенір Олександрович багато уваги і часу приділяв педагогічній діяльності. Він був організованою людиноюі не шкодував часу на обдумування і нотування своїх міркувань, результатів діяльності. Процитую його запис за 1926 р.: “… передне, прочитаних мною курсів:
Теоретична астрономія (протягом 5 років); Семінари з теоретичної астрономії (протягом 8 років);
Теорія прецесії і нутації; Визначення еліптичних орбіт (включаючи нові методи); Методи наукових обчислень (3 роки); Астрофотометрія (з 1922 р. по даний час); Астрофотографія (з 1922 р. по даний час); Астроспектроскопія (з 1922 р. по даний час).
В 1918-1919 рр. був лектором астрономії у Вищому педагопчному інституті. Паралельно з читанням курсів вів, починаючи з 1914 р. до цього часу, систематичні спостереження на Енгельгардівській обсерваторії, спочатку як асистент Казанської обсерваторії , а потім, з жовтня 1919 р., як астроном-спостерігач Енгельгардівської обсерваторії.
Помер Яковкін А.О. 18 листопада 1974р.
Жмудський Олександр Захарович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Жмудський Олександр Захарович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1946 до 1948 а потім з 1951 до 1956.
Народився 8 березня 1910 р. у с. Тарасівці (нині Пологівського району За-порізької області).
1940 р. О. 3. Жмудський успішно захистив кандидатську дисертацію, а 27 червня 1941 р. пішов добровольцем на фронт. Він був учасником бойових дій у складі 26-і армії, тричі поранений. За мужність та героїзм, проявлені під час бойових дій, нагороджений орденами Вітчизняної війни, Червоної зірки та вісьмома медалями.
Після демобілізації, у травні 1946 р., Олександр Захарович повернувся до університету та очолив новостворену кафедру загальної фізики, завідувачем якої незміно працював до 1982 р. 3 1950-го до 1956 р. О. 3. Жмудський був деканом фізичного факультету. Протягом 21 року (1956-1977 рр.) працював на посаді проректора з наукової роботи Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.
О. 3. Жмудський – відомий учений у галузі фізичного матеріалознавства, рентгенівського аналізу, філософських питань природознавства. Його наукові дослідження пов’язані з фізикою рентгенівських променів та рентгеноструктурним аналізом. Учений розробив метод точного рентгенографування великих виробничих зразків металів і сплавів, виконав комплекс експериментальних досліджень рентгенівських емісійних спектрів кратньоіонізованих атомів. Олександр Захарович опублікував понад 250 наукових праць, з яких 16 – монографії та навчальні посібники.
За заслуги у пропаганді наукових знань О. 3. Жмудський був нагороджений знаком «За активну роботу в товаристві «Знания» та вищою нагородою товариства «Знания» – медаллю імені С. I. Вавилова «За видатний внесок у пропаганду наукових знань». За значний внесок у розвиток вітчизняної науки, подготовку науково-педагогічних кадрів і спеціалістів народного господар-ства та культури його нагороджено орденами Лента, Трудового червоного прапора та «Знак пошани», присвоєно звання заслуженого діяча науки УРСР.
Шишловський Олександр Андрійович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Шишловський Олександр Андрійович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1950 до 1951 а потім з 1956 до 1958.
Трудове життя Олександра Шишловського почалося рано. Працював електриком на Донбасі. Закінчив робітфак, вступив до Московського університету на фізичний факультет. Враховуючи його неабиякі наукові здібності, академік С.І. Вавилов залишив Олександра Шишловського після закінчення навчання в аспірантурі для роботи в Державному оптичному Інституті. Будучи видатним ученим, С.І. Вавилов розумів перспективнють оптики і пізніше, в 1939 році, направив талановитого учня О.А. Шишловського для розвитку наукових досліджень та підготовки оптичних кадрів на Україну.
Заснувавши в 1939 році кафедру оптики при Київському університеті, незмінним завідувачем якої він був до самої смерті (1975 рік). О.А. Шишловський весь свій талант віддав створенню нових напрямів оптичних досліджень на Україні, підготовці наукових та педагогічних кадрів для Академії наук України, вищих навчальних закладів та виробничих підприємств республіки. Завдяки зусиллям вченого та його учнів на заводах і наукових підприємствах Києва і України були впроваджені сучасні методи спектрального аналізу металів та сплавів, закладені фундаментальні основи спектроскопії рідин та газів, спектроскопії твердого тіла, зокрема, спектроскопії напівпровідників, металооптики та спектроеліпсометри, розрахунку та конструювання оптичних систем, лазерної спектроскопії та нелінійної оптики.
Кафедра оптики, очолювана проф. О.А. Шишловським, завжди підтримувала тісні контакти з виробництвом у галузі розробки нових оптичних приладів і оптичних методик контролю виробничого процесу.
Олександр Андрійович визначався доброзичливим, чуйним ставленням до молодих науковців. Вміння правильно підбирати молоді кадри, створювати атмосферу їх творчого розвитку сприяло тому, що багато його безпосередніх учнів та випускників кафедри оптики стали видатними вченими. Це академіки НАН України І.С. Горбань та М.П. Лисиця, член-кореспондент НАН України М.У. Білий, І.І. Конділенко, М.С. Соскін, член-кореспондент РАН В.Б. Тимофеєв та ін. Серед випускників кафедри оптики 10 лауреатів Державних премій та премій НАНУ, понад 30 докторів наук та понад 160 кандидатів наук.
Гуртовий Михайло Єфремович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Гуртовий Михайло Єфремович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1940 до 1941
Кандидат фізико-математичних. наук, професор. Трудову діяльність почав з 1929 після закінчення електропрофесійної школи. Працював електромонтером на заводі “Ленінська кузня”. В 1931 поступив на фізичне відділення фіз.-мат. ф-ту Київ. ун-ту (стаціонар) і продовжував працювати на заводі до закінчення ун-ту, суміщаючи навчання на денному відділенні з роботою. У 1936 був рекомендований до аспірантури по к-ри електрофізики. В 1939 захистив канд. дисертацію, в 1940. присвоєно звання доцента. В Київ. ун-ті працював з травня 1937 на кафедрі електрофізики. Весною 1940 після розділу фіз.-мат. ф-ту на фізичн. і мех.-мат. був призначений першим деканом фіз. ф-ту та Головою Вченої ради фіз. та мех.-мат. ф-тів.
Коли почалася Велика Вітчизняна війна він, відмовився від броні, добровільно пішов на фронт і в складі стрілецького полку пройшов шлях від Москви до Берліна.
Після демобілізації працював доцентом кафедри фізики. Потім Михайло Єфремович був направлений на довгострокове стажування до акад. І.В. Курчатова. З кінця 1951 р. перейшов повністю на роботу в КДУ. В червні 1971 р. був обраний на посаду професора кафедри ядерної фізики КДУ.
За 40 років роботи в КДУ він читав на фізичному факультеті всі курси циклу загальної фізики: механіку, молекулярну фізику, електрику, оптику, атомну фізику. З 1956 р., коли в навчальний план було введено курс ядерної фізики, він беззмінно читав цей курс.
Переважна більшість професорсько-викладацького складу фізичн. факультету та основного ядра наукових кадрів І-ту ядерних досліджень АН України є його вихованцями.
Наукова робота в області фізичної електроніки та ядерної фізики. В роботі, виконаній спільно з Г.І. Коваленком (1940), була вперше експериментально і теоретично доведена можливість одержання струму насичення в діоді без зовнішньої різниці потенціалів, що лягло в основу термоемісійного методу прямого перетворення теплової енергії в електричну. Проводив дослідження по спектрометрії швидких нейтронів. Під його керівництвом був створений спектрометр швидких нейтронів по часу прольоту з унікальними параметрами і одержано ряд нових даних про взаємодію швидких нейтронів з ядрами. Опубліковано понад 50 наукових робіт.
Нагороджений орденом Червоної Зірки, 10-ю медалями, іменним альбомом за штурм Берліну.
Помер 11.09.1981. Похований на Байковому кладовищі.
Яковкін Авенір Олександрович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Яковкін Авенір Олександрович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1948 до 1950
Народився 21 травня 1887 р. в Благовіщенському заводі. В 1910 р. закінчив Казанський університет. В 1910-1937 рр. працював в обсерваторії ім. Енгельгардт (з 1927 р. – директор). Одночасно в 1916-1937 рр. викладав в Казанському утверситеті (з 1926 – професор).В 1937-1945 рр. очолював кафедру астрономії Уральського університету (в 1939-1943 рр. – декан фізико-математичного факультету), в 1945-1951 рр. працював в Київському університеті (професор, зав. відділом обсерваторії), в 1951-1967 рр. – в Головній астрономічній обсерваторії АН УРСР (в 1952-1959 рр. – директор).
Основні наукові роботи присвячені вивченню обертання Місяця і його фігури. 3 1915 по 1931 рр. виконав великий ряд спостережень на гелюметрі обсерваторії ім. В.П.Енгельгардта, в результаті обробки яких отримав кращі значения постійних фізичноі лібрації Місяця. Встановив залежність місячного радіуса від оптичноі лібрації по широті (ефект Яковкіна) і запропонував для пояснения цієі залежності низку моделей фігури Місяця. Займався також розв’язуванням деяких задач теоретичноі астрономії. Автор низки оригінальних приладів і пристроїв для розв’язування різних астрономічних задач, зокрема, механічноі машини для передобчислень покрить зірок Місяцем. Основні результати досліджень Яковкіна А.О. викладено в його роботах “Постоянные физической либрации Луны, выведенные из наблюдений Т.Банахевича в 1910-1915 гг.” (1928), “Вращение и фигура Луны” (ч. 1-2,1939, 1945) “Формулы и эфемериды для полевых наблюдений на Луне” (в соавторстве, 1964).
Крім наукової’ роботи, Авенір Олександрович багато уваги і часу приділяв педагогічній діяльності. Він був організованою людиноюі не шкодував часу на обдумування і нотування своїх міркувань, результатів діяльності. Процитую його запис за 1926 р.: “… передне, прочитаних мною курсів:
Теоретична астрономія (протягом 5 років); Семінари з теоретичної астрономії (протягом 8 років);
Теорія прецесії і нутації; Визначення еліптичних орбіт (включаючи нові методи); Методи наукових обчислень (3 роки); Астрофотометрія (з 1922 р. по даний час); Астрофотографія (з 1922 р. по даний час); Астроспектроскопія (з 1922 р. по даний час).
В 1918-1919 рр. був лектором астрономії у Вищому педагопчному інституті. Паралельно з читанням курсів вів, починаючи з 1914 р. до цього часу, систематичні спостереження на Енгельгардівській обсерваторії, спочатку як асистент Казанської обсерваторії , а потім, з жовтня 1919 р., як астроном-спостерігач Енгельгардівської обсерваторії.
Помер Яковкін А.О. 18 листопада 1974р.
Жмудський Олександр Захарович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Жмудський Олександр Захарович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1946 до 1948 а потім з 1951 до 1956.
Народився 8 березня 1910 р. у с. Тарасівці (нині Пологівського району За-порізької області).
1940 р. О. 3. Жмудський успішно захистив кандидатську дисертацію, а 27 червня 1941 р. пішов добровольцем на фронт. Він був учасником бойових дій у складі 26-і армії, тричі поранений. За мужність та героїзм, проявлені під час бойових дій, нагороджений орденами Вітчизняної війни, Червоної зірки та вісьмома медалями.
Після демобілізації, у травні 1946 р., Олександр Захарович повернувся до університету та очолив новостворену кафедру загальної фізики, завідувачем якої незміно працював до 1982 р. 3 1950-го до 1956 р. О. 3. Жмудський був деканом фізичного факультету. Протягом 21 року (1956-1977 рр.) працював на посаді проректора з наукової роботи Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.
О. 3. Жмудський – відомий учений у галузі фізичного матеріалознавства, рентгенівського аналізу, філософських питань природознавства. Його наукові дослідження пов’язані з фізикою рентгенівських променів та рентгеноструктурним аналізом. Учений розробив метод точного рентгенографування великих виробничих зразків металів і сплавів, виконав комплекс експериментальних досліджень рентгенівських емісійних спектрів кратньоіонізованих атомів. Олександр Захарович опублікував понад 250 наукових праць, з яких 16 – монографії та навчальні посібники.
За заслуги у пропаганді наукових знань О. 3. Жмудський був нагороджений знаком «За активну роботу в товаристві «Знания» та вищою нагородою товариства «Знания» – медаллю імені С. I. Вавилова «За видатний внесок у пропаганду наукових знань». За значний внесок у розвиток вітчизняної науки, подготовку науково-педагогічних кадрів і спеціалістів народного господар-ства та культури його нагороджено орденами Лента, Трудового червоного прапора та «Знак пошани», присвоєно звання заслуженого діяча науки УРСР.
Шишловський Олександр Андрійович
- November 28th, 2013
- Галерея деканів
- 0 Comments
Шишловський Олександр Андрійович
Декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1950 до 1951 а потім з 1956 до 1958.
Трудове життя Олександра Шишловського почалося рано. Працював електриком на Донбасі. Закінчив робітфак, вступив до Московського університету на фізичний факультет. Враховуючи його неабиякі наукові здібності, академік С.І. Вавилов залишив Олександра Шишловського після закінчення навчання в аспірантурі для роботи в Державному оптичному Інституті. Будучи видатним ученим, С.І. Вавилов розумів перспективнють оптики і пізніше, в 1939 році, направив талановитого учня О.А. Шишловського для розвитку наукових досліджень та підготовки оптичних кадрів на Україну.
Заснувавши в 1939 році кафедру оптики при Київському університеті, незмінним завідувачем якої він був до самої смерті (1975 рік). О.А. Шишловський весь свій талант віддав створенню нових напрямів оптичних досліджень на Україні, підготовці наукових та педагогічних кадрів для Академії наук України, вищих навчальних закладів та виробничих підприємств республіки. Завдяки зусиллям вченого та його учнів на заводах і наукових підприємствах Києва і України були впроваджені сучасні методи спектрального аналізу металів та сплавів, закладені фундаментальні основи спектроскопії рідин та газів, спектроскопії твердого тіла, зокрема, спектроскопії напівпровідників, металооптики та спектроеліпсометри, розрахунку та конструювання оптичних систем, лазерної спектроскопії та нелінійної оптики.
Кафедра оптики, очолювана проф. О.А. Шишловським, завжди підтримувала тісні контакти з виробництвом у галузі розробки нових оптичних приладів і оптичних методик контролю виробничого процесу.
Олександр Андрійович визначався доброзичливим, чуйним ставленням до молодих науковців. Вміння правильно підбирати молоді кадри, створювати атмосферу їх творчого розвитку сприяло тому, що багато його безпосередніх учнів та випускників кафедри оптики стали видатними вченими. Це академіки НАН України І.С. Горбань та М.П. Лисиця, член-кореспондент НАН України М.У. Білий, І.І. Конділенко, М.С. Соскін, член-кореспондент РАН В.Б. Тимофеєв та ін. Серед випускників кафедри оптики 10 лауреатів Державних премій та премій НАНУ, понад 30 докторів наук та понад 160 кандидатів наук.
